Епізоотологічні дані.

Дослідженнями вчених різних країн засвідчене значне поширення у світі трихінельозу. У таких країнах Європи, як Іспанія, Польща, Болгарія, Румунія, Італія, реєструють трихінельоз у диких і домашніх тварин, а також у людей. Напружена епізоотологічна та епідеміологічна ситуація у США. В інших країнах (Німеччина, Бельгія, Голландія, Франція) захворювання на трихінельоз зведено до мінімуму. Значно знизився рівень трихінельозної інвазії на території колишнього СРСР. Реєструють його в окремих зонах Росії, України, Бєларусі, Литви, Грузії, Молдови.  Трихінельоз в Україні має осередковий характер. Стаціонарно неблагополучними є Хмельницька, Одеська та Вінницька області. Окремі випадки трихінельозу мають місце в Черкаській, Миколаївській, Тернопільській, Київській, Львівській, Кіровоградській та інших областях України.  Відсутність у Т. spiralis вільноживучої стадії, яка розвивається у зовнішньому середовищі, робить паразита незалежним від природно-кліматичних умов і сприяє його поширенню у будь-якій географічній зоні. Для циркуляції трихінел у природних умовах необхідні складні аліментарні зв'язки між тваринами багатьох видів, сприйнятливих до збудника. В біоценозі людини можуть виникати інші шляхи поширення трихінел. У результаті активної господарської діяльності людина може сприяти зараженню корисних тварин — свиней, хутрових звірів, згодовуючи їм незнезаражені м'ясні відходи, тушки звірів та ін.  В Україні у господарствах по виробництву свинини різних категорій циркуляція трихінел відбувається в основному за схемою свиня — продукти забою свині — свиня. Причому ця схема реалізується в межах однієї області, району або населеного пункту, головним чином завдяки реалізації незнезаражених субпродуктів, боєнських відходів, які надходять із м'ясопереробних підприємств або різними шляхами поширюються при подвірному забої свиней. Продукти забою свиней з личинками трихінел є основним джерелом інвазії для домашніх м'ясоїдних тварин — котів, собак

Дикі тварини та щури мають другорядне значення у підтриманні епізоотичного процесу при трихінельозі в умовах України.  Наявність природного трихінельозу далеко не завжди супроводжується виникненням синантропних осередків інвазії. У районах, небезпечних щодо трихінельозу свиней, м'ясні відходи м'ясокомбінатів і боєнь, подвірного забою свиней, їдалень, кафе, ресторанів — найнебезпечніше джерело поширення трихінельозу.  Зараження трихінельозом населення залежить, насамперед, від рівня ураження свиней і в значній мірі від місцевих звичок у приготуванні їжі, а також здійснення профілактичних заходів. Основним джерелом ураження людини є м'ясо та сало подвірно забитих свиней, туші яких не досліджені на наявність личинок трихінел. Зареєстровано немало випадків ураження людини салом, в м'язових прошарках якого локалізуються личинки цього гельмінта.  Ендемічні спалахи трихінельозу часто мають родинний характер. Вони можуть бути пов'язаними з підприємствами громадського харчування, куди, крім правил ветеринарно-санітарної експертизи, потрапляє іноді уражена трихінелами свинина й при недостатній термічній обробці м'яса може бути масове ураження людей.