Клінічні ознаки.

Розрізняють дві стадії клінічного перебігу аскаридозу свиней: легеневу, що відповідає міграції личинок по кров'яному руслу та легенях, і кишкову, яка розвивається в період паразитування молодих і статевозрілих гельмінтів у кишечнику. Між ними є проміжний період тривалістю 2—3 тижні, у який хвороба майже не проявляється. У ранній період, коли личинки проникають через стінку кишечника й мігрують у печінці, клінічні ознаки аскаридозу також відсутні.

Легенева (початкова) форма хвороби клінічно проявляється на 6—7-й день після зараження із симптомами бронхопневмонії (кашель, прискорене дихання, підвищення температури тіла), а також нервовими явищами (судороги, порушення координації). У фекаліях інвазованих поросят немає яєць збудника, тому легеневу форму аскаридозу копроскопічно не діагностують.

Кишкова форма хвороби проявляється по-різному і характеризується хронічним перебігом. Більшість уражених поросят (підсвинків) недорозвинені, погано ростуть, у них знижений і мінливий апетит. Паразитуючи в тонких кишках свиней, молоді та статевозрілі аскариди порушують процес травлення (пронос часто змінюється запором), спричинюють нервові розлади (підвищення збудження, скреготіння зубами, судорожні скорочення м'язів). Іноді хвороба закінчується летально. Дорослі свині не проявляють ознак захворювання і є аскаридоносіями.

Патологоанатомічні зміни.

Мігруючи, личинки аскарид викликають патологоморфологічні зміни в кишечнику, печінці, легенях та інших органах. При розтині трупів виявляють ознаки пневмонії; (на поверхні легень точкові або плямисті крововиливи, в яких знаходять велику кількість личинок аскарид). На поверхні печінки знаходять білуваті плями діаметром від 2 до 5 мм з ледве помітною сіткою білуватих тяжів, що відходять від них. При хронічному перебігу хвороби виявляють катаральне запалення слизової оболонки кишечника, атрофію ворсинок, скупчення статевозрілих аскарид і навіть розрив кишечника.

Діагностика.

Прижиттєва діагностика ранньої стадії хвороби досить утруднена. Підозра на захворювання виникає при наявності в господарстві поросят, які кашляють і у крові яких знаходять велику кількість еозинофілів. В.С.Єршов, М.С.Крикунов та інші (1953) випробували алергічний метод діагностики, проте, імунологічні методи виявлення легеневої форми хвороби поки ще не застосовують у практиці ветеринарної медицини. Ранній кишковий аскаридоз можна виявити за допомогою діагностичної дегельмінтизації. Спонтанне виділення аскарид, а також виявлення цих гельмінтів при розтині забитих свиней або тих, що загинули, є підставою для установлення аскаридозу в господарстві.

Кишковий аскаридоз у період паразитування статевозрілих форм гельмінтів діагностують методами гельмінтоовоскопії. Найбільш доступним є флотаційний метод Фюллеборна. Посмертно діагноз встановлюють при розтині трупів свиней і виявленні збудника захворювання та патологоанатомічних змін. Личинок аскарид у легеневій або печінковій тканинах можна виявити за допомогою компресорія або методом Бермана-Орлова.