Дикроцеліоз

Дикроцеліоз (Dicrocoeliosis) — досить поширена, з хронічним перебігом трематодозна інвазія більш як 70 видів ссавців, людей. Найчастіше хворіють жуйні. Спричинюється вона ланцетовидною двоусткоюDicrocoelium lanceatum і характеризується ураженням печінки, жовчного міхура, інколи підшлункової залози. Супроводжується хвороба інтоксикацією організму, порушенням травлення, загального обміну речовин, зниженням продуктивності тварин, втратою господарської цінності й передчасним вибракуванням їх. Поширена переважно у степовій і лісостеповій зонах України.

Характеристика збудника.

Dicrocoelium lanceatum — невелика (0,5—1,5 см), плоска, ланцетовидної форми із звуженими кінцями тіла, сіро-коричневого кольору трематода (рис. 21). невеликого розміру й майже однакового діаметра два присоски знаходяться у звуженій передній частині тіла.

Між присосками є статева бурса, відкриваються обидва статеві отвори. Паразит має майже подібну з фасціолами внутрішню будову. Така ж травна система: ротовий отвір, глотка, стравохід, дві кишки, що сліпо закінчуються у задній частині тіла, але без бічних відгалужень. За черевним присоском, каудально, навскіс розміщені два порівняно великі, неправильної овальної форми й з нерівними краями сім'яники. За ними знаходиться непарний, округлої форми яєчник, поблизу сім'яприймач та тільце Меліса. Петлі матки займають весь вільний простір тіла паразита і на всьому протязі наповнені яйцями. Дещо збоку від кишечника у середній третині тіла розгалужуються гроноподібні жовточники.

Яйця дрібні (0,038—0,045 x 0,022—0,032 мм), асиметрично овальні (ниркоподібної форми), коричневого кольору, з товстою шкаралупою та кришечкою на одному з полюсів. Всередині містять мірацидії.

Дикроцелії — біогельмінти (рис. 22), розвиваються у тілі трьох живителів. Крім численних дефінітивних (ссавці), у їх розвитку беруть участь проміжні живителі — різні види сухопутних молюсків, найчастіше родин Chondrula, Helicella та інших, а також додаткові — мурашки роду Formica та Proformica. У лісостеповій зоні України основними проміжними живителями дикроцелій є молюск Chondrula tridens і лучна мурашка Formica pratensis.

Випущені навесні на пасовища інвазовані дикроцеліями дефінітивні живителі (жуйні) з фекаліями виділяють у зовнішнє середовище яйця паразита. При їх заковтуванні молюсками у кишечнику вилуплюються мірацидії, які мігрують до печінки, де й формуються спороцисти, а потім з'являються дочірні спороцисти, а у останніх церкарії, що мігрують у легені, звідти в складі слизових утворень потрапляють у зовнішнє середовище. Розвиток паразита у молюску триває 3—5 міс. Слизові грудочки з'їдають мурашки й через 1—2 міс у порожнинах їх тіла формуються метацеркарії — інвазійні личинки дикроцелій.

Дефінітивні живителі інвазуються дикроцеліозом при заковтуванні, з травою мурашок з метацеркаріями. Звільнившись від цист, метацеркарії мігрують по жовчних протоках і ходах до печінки кінцевого живителя, де й закінчують через 1,5—2,5 міс свій розвиток— перетворюються у дорослих паразитів. Весь розвиток дикроцелій триває 7—8 міс. Строк їх життя — 4—7 років.