Клінічні ознаки.

Внаслідок механічної і антигенної дії неоаскарид в інвазованих телят розвиваються тяжкі клінічні ознаки, основними з яких є розлади діяльності шлунково-кишкового тракту — пронос, рідше запор, зниження апетиту, здуття черева, симптоми колік, неприємний запах сечі та видихуваного повітря. Іноді помітні нервові явища (судорожне скорочення м'язів, занепокоєння та ін.). Можливі випадки падежу телят.

Патологоанатомічні зміни.

Геморагічне запалення та некроз слизової оболонки тонкого відділу кишечника, катаральне або фібринозне запалення у легенях, жирова дистрофія та вогнища некрозу в печінці, наявність транссудату в серцевій сумці, грудній і черевній порожнинах. Іноді реєструють розрив кишечника і обов'язково наявність неоаскарид.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі копроскопії за методом Фюллеборна, Дарлінга, Щербовича або виявлення статевозрілих неоаскарид у фекаліях телят. Ураховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки хвороби. Посмертно діагноз встановлюють при виявленні у кишечнику телят статевозрілих неоаскарид і характерні патологоанатомічні зміни.

Лікування.

Для дегельмінтизації застосовують солі піперазину (адипінат, сульфат, фосфат), піперазину гексагідрат, нілверм, мебенвету гранулят, тетрамізолу гранулят, лівомізол (беламізол) та ін.

Препарати піперазину призначають індивідуально в дозі 0,5 г/кг маси тіла з молоком одноразово. При високій інтенсивності інвазії після введення антгельмінтика застосовують проносне (касторову олію).

Нілверм застосовують у дозі 0,01 г/кг маси тварини у вигляді 5 %-ного розчину підшкірно або 0,02 г/кг маси тіла 2 %-ного водного розчину всередину одноразово. Тетрамізол гранулят 20 %-ний призначають всередину з кормом в дозі 5 мг/кг маси тіла дворазово з інтервалом 1—3 дні, або 15 мг/кг маси — 2 %-ний водний розчин всередину одноразово. Мебенвету гранулят 10 %-ний застосовують у дозі 1 г/кг маси тіла груповим методом після попередньої голодної дієти. Кремнефтористий натрій — ефективний проти статевозрілих і незрілих неоаскарид. Призначають його три рази на день протягом трьох днів підряд індивідуально з молоком у дозах: телятам у віці 20—30 днів — 0,8; 1—2 міс — 1,5 г на голову. Лівомізол (беламізол) вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 8 мг/кг за діючою речовиною або 6 мг/100 кг маси тіла одноразово.

Проти статевозрілих неоаскарид застосовують 1 %-ний розчин мідного купоросу в дозі 2 мг/кг, глауберову сіль — 0,4 г/кг маси у вигляді 10 %-ного водного розчину всередину.

Профілактика.

Ізольоване утримання тільних корів і телят 1 — 4-місячного віку, регулярне очищення і дезинвазія телятників та вигульних дворів, біотермічне знезараження гною. У неблагополучних господарствах телят з 20-денного віку піддають профілактичній дегельмінтизації. Тварин протягом 7—10 днів утримують у приміщеннях, які щоденно чистять, а гній біотермічно знезаражують. В кінці застосовують механічне очищення і дезинвазію приміщень гарячою 10%-ною емульсією ксилонафту 0,5 л/м² оброблюваної площі