Профілактика.

Важливим заходом профілактики опісторхозу е запобігання забрудненню навколишнього середовища, особливо прісноводних водойм, яйцями опісторхістів, виділеними з фекаліями хворих людей та тварин. Ці заходи передбачають санітарну охорону річок, озер та інших водойм.

Особливу увагу приділяють раціональному розміщенню, утриманню і своєчасному очищенню дворових та громадських вбиралень. Недопустиме використання незнешкоджених фекалій людини та домашніх тварин для удобрення присадибних ділянок. Забороняється випускати в річки фекально-стічні води з кораблів.

У районах, де реєструють опісторхоз, забороняється згодовування м'ясоїдним сирої риби. Слід пам'ятати, що метацеркарії опісторхісів надзвичайно стійкі і довго зберігають життєздатність у тканинах риби навіть при досить тривалій дії низьких та високих температур. Рибу знезаражують при поодиноких випадках її ураження, у випадку значного ураження партії риби її утилізують. Знезаразити рибу можна витримуванням у 20%-ному розчині NaCl протягом 8—10 днів, заморожуванням при температурі 15 °С — 14 діб, проварюванням — 30 хв.

Планову дегельмінтизацію звірів у звірогосподарствах проводять за місяць до гону та через 10 днів після відлучення щенят. Останніх дегельмінтизують у віці 1,5 міс.

Псороптоз кролів

Це надзвичайно поширене в Україні акариформне захворювання кролів з 2-місячного віку, яке спричинює кліщ Psoroptes cuniculi. Хвороба характеризується ураженням переважно внутрішньої поверхні однієї чи обох вушних раковин, утворенням у них масивних, щільних кірок і пробок, супроводжується виникненням різного характеру отиту, розчісуванням уражених вух кінцівками, поширенням запального процесу на шкіру основи вушних раковин, на шию та кінцівки і переходом його на середнє і внутрішнє вухо, з подальшим ускладненням менінгітом.

Кролячий нашкірник суттєво не відрізняється від інших псороптесів.

Епізоотологічні дані.

Кролі інвазуються псороптесами при контакті з хворими тваринами, але частіше це трапляється через посередників та інвазовані предмети; У приміщенні кліщ зберігає життєздатність до 65 діб. Кроленята можуть заражуватися від своїх матерів. Хворобу реєструють у різні пори року, але частіше восени, взимку та навесні, тобто у прохолодні, з підвищеною вологістю місяці. Інколи спалахи інвазії спостерігаються і в дощове літо. Частіше уражуються кролі, яких утримують у вологих, темних приміщеннях при незадовільній годівлі.

Патогенез.

Внаслідок механічного подразнення та дії секрету слинних залоз нашкірника виникає інтенсивний свербіж. Кінцівками кролі розчісують уражені вуха. Пухирці, пустулки, що формуються у місцях паразитування кліщів, лопаються, а їх вміст потрапляє на шкіру вушної раковини та слухового проходу й, підсихаючи, утворює кірки. При розчісуванні травмуються кровоносні судини, кров з них може змішуватися з вмістом пухирців і забарвлювати кірки у червоно-коричневий колір. Кірки закупорюють слуховий прохід, порушують слух, вуха відвисають. При гнійному отиті можливе порушення цілісності барабанної перетинки і поширення патологічного процесу на середнє та внутрішнє вухо, що зовні проявляється викривленням шиї і поворотом голови на 90° у бік ураженого вуха. Заключним етапом цього процесу може бути гнійний менінгіт, при якому тварина гине.