Анаплазмоз

Анаплазмоз (Anaplasmosis) викликають збудники Anaplasma marginale і Anaplasma centrale (велика рогата худоба) та Anaplasma ovis (вівці). Найновіші методики досліджень дали змогу встановити, що анаплазми принципіально відрізняються від найпростіших одноклітинних організмів. Вони не мають ядра та органел, характерних для найпростіших. Анаплазми — доядерні організми, а тому їх відносять до царства Prokariota (прокаріоти), типу Protophyta, ряду Rickettsiales (рикетсії), родини Anaplasmataceae. Це захворювання нерідко реєструють в Україні (Артеменко Л.П.). Економічні збитки при анаплазмозі зумовлені значним зниженням продуктивності тварин (у деяких корів зовсім припиняється лактація) та їх загибеллю.

Характеристика збудників хвороби.

Паразити локалізуються у еритроцитах. Ці дуже дрібні організми крапкоподібної форми є мікроколонією збудників величиною 0,2—1,2 мкм (рис. 16). В еритроциті знаходиться від одного до чотирьох (а іноді й більше) паразитів, які уражують до 20—50 % червоних кров'яних тілець. У крові тварин анаплазми розмножуються простим поділом на дві особини або пупкуванням. 1 — Anaplasma marginale; 2 — A. ovis

Перенощиками збудників є іксодові кліщі та інші кровосисні членистоногі. Анаплазми потрапляють у їх кишечник під час ссання крові на хворих тваринах. Іксодові кліщі передають збудників трансфазно й трансоваріально. В їх організмі вони розмножуються. В організмі кровосисних комах анаплазми не розмножуються і зберігають життєздатність нетривалий час (до 5 хв).

Епізоотологічні дані.

Найчастіше захворювання реєструють у зоні Полісся та на півдні України. Сприйнятливими до збудників хвороби є молодняк і дорослі жуйні тварини, але у телят і_ ягнят анаплазмоз перебігає у легшій формі. Серед місцевої худоби хвороба виникає при зміні умов її утримання та втраті премуніції. У завезених із благополучної щодо анаплазмозу території жуйних тварин, як правило, спостерігається гострий перебіг хвороби. Виникнення захворювання збігається з періодом найбільшої активності перенощиків анаплазм — іксодових кліщів видів: Ixodes ricinus і Dermacentor pictus (Полісся) та Boophilus calcaratus, Rhipicephalus bursa, Hyalomma scupense (південь України). Зараження може також відбуватися через інструменти під час взяття крові та проведення імунізацій, при оперативних втручаннях (у разі недостатньої їх стерилізації).

Імунітет нестерильний і підтримується присутністю анаплазм у крові тварин після їх перехворювання. В формуванні імунітету беруть участь клітинні й гуморальні фактори.

Патогенез.

Анаплазми призводять до скорочення строку існування еритроцитів. Посилений еритрофагоцитоз зумовлює збільшення вмісту білірубіну в крові, внаслідок чого виникає жовтяничність слизових оболонок. Розвивається анемія токсичного й гемолітичного типів. Підвищення температури тіла свідчить про швидке нагромадження в організмі тварин пірогенних речовин. Порушення обміну речовин призводить до розвитку запального процесу, крововиливів в органах і тканинах, порушення роботи серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, виснаження організму.