Епізоотологічні дані.

Аскаридоз свиней — один з найпоширеніших гельмінтозів в Україні, особливо в районах Полісся, де дуже сприятливі умови для розвитку яєць. На півдні України у літню пору року спостерігається зменшення інвазії через значну загибель яєць аскарид у зовнішньому середовищі під впливом високої температури та низької вологості. Зараження свиней аскаридозом відбувається у приміщеннях, на вигулах і пасовищах, причому частіше у приміщеннях.

Джерелом інвазії є хворі та перехворілі поросята, а також дорослі свині — паразитоносії. Факторами передачі інвазії є корми, грунт і шкіра свиноматок, забруднені яйцями свинячої аскариди.

Поширенню аскаридозу і тяжкому перебігу хвороби сприяють неповноцінна й недостатня годівля, згодовування коренебульбоплодів, зібраних з полів, удобрених незнезараженим свинячим гноєм, угноєність території, а в теплу пору року мухи та різні комахи. Яйця аскарид здатні перезимовувати із збереженням життєздатності понад два роки (Бубнов В.Д., 1964).

Найтяжче хворіє молодняк віком 2—4 міс. У дорослих свиней спостерігається невелике ураження аскаридозом через наявність набутого й вікового імунітету. Посилення аскаридозної інвазії спостерігається з травня — червня і поступово досягає максимуму в. жовтні — листопаді.

Патогенез.

Аскариди діють на організм свиней антигенно, механічно, токсично, трофічно та інокуляторно. Відповідно до біологічних особливостей аскарид розрізняють дві фази хворобливого процесу: міграційну, викликану мігруючими личинками, та кишкову, зумовлену кишковими формами аскарид.

Міграційна фаза при інтенсивній інвазії перебігає більш гостро й тяжче, ніж кишкова. Патогенна дія мігруючих личинок в основному зводиться до механічного травмування внутрішніх органів по ходу міграції, сенсибілізації організму свиней продуктами обміну та розпаду мігруючих личинок аскарид. У кишечнику личинки пошкоджують слизову оболонку й відкривають ворота для проникнення інфекції. Міграція личинок аскарид у легені супроводжується пошкодженням кровоносних капілярів і альвеол та явищами пневмонії. Сенсибілізація організму проявляється нервовими розладами (збудженням, клоніко-тетанічними судорогами, парезами), змінами картини крові (еозинофілія) і підвищенням кількості глобулінів у сироватці крові.

Патогенність кишкових аскарид полягає у механічній і токсичній дії та поглинанні поживних речовин живителя. Дорослі аскариди нерідко спричиняють закупорку кишечника, жовчних шляхів печінки, іноді розрив кишкової стінки, вони також пригнічують кишкову та панкреатичну секрецію. Знаходячись у кишечнику, аскариди впливають на утилізацію живителем незамінних амінокислот та інших найважливіших компонентів корму (Бердієва Г.Т., 1972).

Статевозрілі аскариди при значному скупченні викликають катаральне запалення слизової оболонки кишечника, атрофію ворсинок і навіть розрив кишечника. Проникаючи в жовчні протоки ї протоку підшлункової залози, вони спричиняють їх закупорку і розрив.

Імунітет.

При аскаридозі свиней імунітет в основному виробляється у період міграції личинок аскарид в організмі живителя. Продукти їх метаболізму діють на організм свиней, який реагує на подразнення посиленням реактивності, що супроводжується появою антитіл та інших захисних пристосувань. Дорослі аскариди впливають на утворення кишкового бар'єру, що запобігає проникненню личинок через стінку кишечника, а частина личинок, які проникли в стінку кишечника, гинуть в утворених навколо них інфільтратах (Крикунов М.С., 1976).