Імунітет.

Після хвороби у коней з'являється імунітет (премуніція). Його стійкість та тривалість залежать від тяжкості перебігу хвороби та виду збудника. Напруженість імунітету послаблюється внаслідок підвищеної експлуатації коней, появи в них інших захворювань.

Патогенез.

Ступінь патогенних змін у коней залежить від хвороботворного впливу збудників та реактивності організму. Вони нагадують зміни, що спостерігаються при бабезіозах жуйних тварин.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період 1—2 тижні. Перебіг хвороби частіше гострий. При інвазії збудником В. equi маютьмісце також підгостра та хронічна форми перебігу. Температура тіла підвищується до 41—42 °С. Пульс і дихання прискорені. Спостерігаються пригнічення, відсутність апетиту, швидка втома, слизові оболонки жовтяничні з наявністю на них крововиливів. У кобил можуть бути аборти. Різко зменшується кількість еритроцитів і гемоглобіну. ШОЕ значно підвищується. Загибель тварин при гострому перебігу настає протягом першого тижня хвороби. Смертність коней може досягати 30—40 %.

Патологоанатомічні зміни подібні змінам, що спостерігаються при бабезіозі великої рогатої худоби. Найбільш характерними є зміни, що виникають при гострому перебігу хвороби.

Діагностика грунтується на епізоотологічних даних, клінічних ознаках та мікроскопії мазків крові з виявленням характерних форм бабезій. Посмертно — при розтині трупів загиблих тварин. Високоефективними є серологічні методи діагностики (РЗК, РТЗК, РІФ, реакція мікроаглютинації).

Бабезіоз коней необхідно відрізняти від інфекційної анемії. При останній апетит у коней зберігається, жовтяничнієть слизових оболонок і лікувальний ефект при введенні специфічних хіміопрепаратів (беренилу, гемоспоридину) відсутні. Дослідження мазків крові або постановка серологічних реакцій для диференціальної діагностики бабезіозу від інших хвороб обов'язкові.

Лікування.

Хворим коням застосовують беренил (азидин) в формі 7%-ного водного розчину в дозі 3,5 мг/кг внутрішньом'язово, діамідин — 10%-ний розчин у дозі 2 мг/кг. З метою повного звільнення організму коней від збудників В. caballi діамідин вводять в дозі 4 мг/кг два рази за добу, а збудників В. equi — 5 мг/кг чотириразово з інтервалом три доби.

Одночасно хворим тваринам рекомендується симптоматичне лікування: серцеві (кофеїн, камфорне масло), послаблюючі препарати. На період лікування тваринам надають повний спокій, їх звільняють від роботи протягом 2—3 тижнів після видужання.

Профілактика спрямована насамперед на знищення іксодових кліщів на тваринах у період їх масового нападання для кровоссання. З цією метою один раз на тиждень коней обприскують 0,02%-ною емульсією перметрину, 0,15%-ною емульсією дурсбану, 0,5%-ною водною емульсією циодрину. На одну тварину витрачають до 2—2,5 л емульсії інсектоакарициду. При появі перших випадків захворювання застосовують хіміопрофілактику беренилом (азидином) з інтервалом 10—12 днів.

Бабезіоз великої рогатої худоби

Хворобу викликають два види збудників: Babesia bigemina і В. bovis. Захворювання нерідко реєструють на півдні України, а також в деяких районах Полісся і Лісостепу. Економічні збитки від захворювання зумовлені значним виснаженням, тривалим зниженням надоїв і смертністю тварин, якщо своєчасно не вжити необхідних заходів профілактики та боротьби з цією інвазією.