Гіподерматози

характеризуються запальними явищами у місцях паразитування личинок, травмуванням тканин, загальною інтоксикацією, зниженням усіх видів продуктивності і якості шкур. Гіподерматоз великої рогатої худоби спричиняють личинки підшкірних оводів двох видів: звичайного овода, або строки (Hypoderma bovis) і південного, або стравохідника (Н. Lineatum) з ряду двокрилих (Diptera), родини (Hypodermatidae). Личинки цих оводів можуть розвиватися також у коней і дрібної рогатої худоби.

У минулі роки гіподерматоз завдавав великих збитків тваринництву України, а тепер ураженість великої рогатої худоби менша 0,05 %. Реєструють захворювання у ряді районів Полісся та Лісостепу республіки.

Будова гіподерм.

Імаго звичайного овода сіро-коричнюватого кольору, щільно покрите волосинками й досягає довжини 2 см. Самка відкладає на кожну волосину тварини по одному яйцю довжиною до 1 мм, овальної форми з блискучою поверхнею.

Окрилений південний овод відрізняється від звичайного трохи меншим розміром тіла. На одній волосині самка відкладає по 20 яєць. Личинки першого віку зразу після виходу з яйця мають довжину 0,5—0,7 мм, а перед першим линянням досягають 17 мм, другого віку — близько 2 см, а третього — 3 см. Лялечки коричневого кольору.

Біологія оводів.

Оводи належать до комах з повним перетворенням. Повний цикл розвитку завершується протягом року. Живуть імаго до 1 міс за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинковою стадією, і за цей період відкладають на тваринах до 800 яєць, віддаючи перевагу ділянкам шкіри з густим підшерстям черевної стінки, пахвин, стегон, голодної ямки, кінцівок. Літ імаго спостерігається з квітня — травня у південних областях, з червня й до вересня — у північних. У період льоту оводів велика рогата худоба дуже непокоїться.

Приблизно через тиждень з яєць вилуплюються личинки, які рухаються до кореня волосини, проникають під шкіру і потрапляють у підшкірну клітковину (рис. 78). Далі личинки строки мігрують до хребтового каналу, а стравохідника — до м'язів стравоходу. Загальна тривалість перебування личинок у цих місцях 5—6 міс, після чого по підшкірній клітковині вони просуваються до спини та попереку, швидко ростуть і стають личинками другого віку й формують із сполучної тканини капсули. Для подальшого розвитку їм необхідний кисень повітря, при наявності якого личинки утворюють норицеві отвори, через які личинки третього віку (коричневого кольору, довжиною 27—28 мм) виповзають і падають на землю, де перетворюються у лялечок. Строк розвитку останніх залежить від температури землі й становить 1—2 міс. Тривалість паразитування личинок під шкірою спини та попереку худоби триває 2—2,5 міс.

Епізоотологічні дані.

Екстенсивність та інтенсивність інвазії у молодняка завжди вищі, ніж у дорослих тварин. Головне джерело поширення гіподерматозу це переміщення уражених личинками тварин на інші ферми або господарства. Імаго оводів не мають звички залишати місця виплоду при наявності великої рогатої худоби, тобто немає підстав для побоювання перезараження оводами, перелітаючими з неблагополучних щодо гіподерматозу територій. Значно більшу загрозу являють випалі на лялькування личинки третього віку навіть від кількох тварин (випадково необроблених восени), що може уже протягом першого літнього сезону призвести до перезараження половини поголів'я стада.

У поліських і лісостепових зонах республіки стравохідних не зустрічається. Масовий літ оводів і зараження худоби гіподерматозом відбуваються влітку, значно рідше — у першій половині осені. У районах Полісся личинки підшкірних оводів мігрують до спини і утворюють жовна протягом майже семи місяців (з січня по липень).

На чисельність оводів й ураженість ними худоби, крім зональних кліматичних умов, впливає і якість протиоводових обробок. Частіше гіподерматоз реєструють у великої рогатої худоби індивідуального сектора.