Заходи боротьби та профілактика.

Основний захід профілактики — запобігання занесенню кровососок із інших господарств при комплектуванні отар. Для цього під час карантинного періоду необхідно ретельно обстежувати овець і при встановленні серед них інвазованих — усіх тварин обробляють інсектицидами. Уражених кровососками овець купають у ваннах з 0,03 %-ною емульсією гексахлорану, 0,05 %-ною емульсією неоцидолу, 1 %-ним креоліном для купання, або обприскують 0,04 %-ною емульсією ціодрину, 0,5 %-ним розчином хлорофосу. Імаго кровососок малостійкі проти інсектицидів і швидко гинуть, однак лялечки залишаються живими. Тому через 20—30 днів, коли із лялечок вилупляться імаго, шкірно-вовновий покрив овець необхідно дезинсектувати повторно.

Профілактичне купання овець в названих вище емульсіях препаратів проти псороптозу є одночасно ефективним заходом у боротьбі з мелофагозом.

Стронгілоїдоз

Стронгілоїдоз (Strongyloidosis)—хвороба овець, кіз, великої рогатої худоби, коней та інших тварин, яку спричинюють специфічні види нематод з підряду Rhabdidata, родини Strongyloididae, роду Strongyloides. У жуйних це S. papillous, свиней — S. ransomi, у коней — S. westeri.

Гельмінти локалізуються у поверхневих шарах слизової оболонки тонкого відділу кишечника, між ворсинками, під епітелієм. Захворювання спостерігається переважно у тварин в перший місяць життя. Поширене повсюди і завдає великих збитків тваринництву внаслідок зниження продуктивності, інтенсивності росту й розвитку молодняка та загибелі хворих тварин.

Характеристика збудників.

Рабдитати — дрібні, ниткоподібної форми нематоди довжиною 2—6 мм. Рот оточений трьома малими губами, які переходять у циліндричний стравохід. Яйця дрібні, довжиною 0,04—0,06 мм, з тонкою оболонкою, овальної або округлої форми, сірого кольору.

Розвиваються стронгілоїдеси за типом гетерогонії — шляхом зміни паразитичних і вільноживучих поколінь. Паразитична форма не диференційована, а являє собою гермафродитну самку. У вільноживучих поколінь розрізняють самців і самок. Статевозрілі гермофродитні самки в кишечнику хворих тварин виділяють яйця, які з фекаліями потрапляють у навколишнє середовище, де при температурі 10—15 °С через 24 год з них вилуплюються рабдитоподібні личинки першої стадії, що мають на стравоході два розширення — передній і задній бульбуси.

Дальший розвиток личинок може відбуватися двома шляхами. Перший, коли після линяння за 2—4 доби личинки перетворюються у філарієподібних інвазійних личинок. Другий — непрямий, при якому рабдитоподібні личинки через 24—40 год у зовнішньому середовищі дають вільноживуче покоління самок і самців. Після запліднення самки відкладають яйця, з яких вилуплюються рабдитоподібні личинки, що перетворюються в інвазійних філарієподібних паразитів, здатних заражати тварин стронгілоїдозом.

У зовнішньому середовищі обидва шляхи розвитку стронгілоїдесів відбуваються одночасно, тому в екскрементах хворих тварин можна виявити різні їх стадії: яйця, рабдито- та філарієподібних личинок, дорослих самок і самців, а також перехідні форми.