Діагностика.

Для діагностики ехінококозу застосовують найбільш специфічні діагностичні реакції: непрямої гемаглютинації (ΡΗΓΑ), латексаглютинації (РЛА), подвійної дифузії у гелі (РДПГ), імуноелектрофорезу (ІЕФ), флюоресціюючих антитіл (РФА), імуноферментну реакцію (ІФР). Останню реакцію рекомендують для серодіагностичних досліджень з метою виявлення інвазії у стаді.  У практиці ветеринарної медицини застосовують внутрішньо-шкірну реакцію Казоні, суть якої полягає у тому, що в товщу шкіри верхньої повіки або підхвостову складку вводять антиген вівцям у дозі 0,2 мл, великій рогатій худобі — 0,3 мл. Реакцію ураховують через 1—3 год після введення, яка характеризується потовщенням складки шкіри більше 2,5 см. Недоліком цієї проби є можливість розвитку анафілактичного шоку при повторному введенні антигену. У медичних закладах застосовують томо- і бронхографію, гепатосканування, лапароскопію та інші методи інструментального дослідження. Велику роль у діагностиці ехінококозу людей відіграє флюорографія, за допомогою якої проводять масове обстеження населення.  У неблагополучних щодо ехінококозу районах, областях, краях усіх службових собак чотири рази на рік досліджують методом діагностичної дегельмінтизації. Найчастіше для цього використовують ареколін бромистоводневий у дозі 0,004—0,005 г/кг живої маси тварини. Після даванки ареколіну собак витримують на прив'язі не менше 3—4 год (до 2—3 актів дефекації). Виділені фекалії, і особливо слиз, досліджують на наявність ехінококів або їх члеників.

Лікування.

Найбільш ефективними препаратами при ларвальному ехінококозі є мебендазол, флубендазол, альбендазол. Під впливом мебендазолу знижується імунодепресивна дія паразита. Це настає в результаті пригнічення його росту, а потім — деструкції тканин. Для поліпшення всмоктування мебендазолу в кишечнику Та пролонгування високого вмісту препарату в крові рекомендують вводити мебендазол всередину з рослинними маслами та яєчним жовтком. Введення препарату вівцям по 50—200 мг/кг протягом 3—14 днів спричинило дегенерацію більшості ларвоцист ї загибель у них протосколексів. Нині продовжуються інтенсивні пошуки лікувальних препаратів та методів вакцинопрофілактики.

Профілактика та заходи боротьби.

У справі ліквідації ехінококозу й припинення циркуляції інвазії у синантропних осередках найбільш дійовим заходом є розрив в ланцюзі «сільськогосподарські тварини — собака». Припинення згодовування собакам органів, уражених ларвоцистами ехінокока, а також загиблих тварин запобігає їх зараженню ехінококозом.  Боротьба з статевозрілими паразитами — це розрив в ланцюзі «собака — сільськогосподарські тварини». Вона складніша, оскільки складається з трудомістких і дорогих заходів. Забій тварин (включаючи тих, що є в особистій власності) слід проводити лише на забійних пунктах, бойнях, м'ясокомбінатах під суворим ветеринарно-санітарним наглядом. Забороняється поотарний або подвірний забій тварин. Для тимчасового збереження трупів на тваринницькій фермі необхідно мати оббитий жерстю ящик з кришкою. Розтин загиблих тварин слід проводити у спеціальних приміщеннях, розміщених біля місць утилізації та знищення трупів. Конфіскати забою та трупи тварин переробляють на утильустановках або утильзаводах для одержання м'ясо-кісткового борошна, а при їх відсутності спалюють або викидають у біотермічні ями (Беккарді).  У населених пунктах усіх без винятку сторожових собак необхідно утримувати на прив'язі в спеціально відведених місцях чи закритих дворах. Категорично забороняється утримувати собак на території тваринницьких ферм, боєнь, забійних майданчиків, у місцях збереження кормів і приготування їх до згодовування. Одним із важливих елементів у системі заходів по викоріненню ларвальних цестодозїв є дегельмінтизація собак — носіїв зрілих цестод. Для дегельмінтизації собак використовують.  1. Фенасал (ніклозамід, йомезан) у дозі 0,25 г/кг, індивідуально одноразово в суміші з кормом без витримування на голодній дієті і без використання проносних препаратів.  2. Фенасал-ареколінові брикети у дозі 0,5 г на 10 кг маси тварини після 14—16-годинної голодної дієти. Брикети подрібнюють і використовують у суміші з кормом.  3. Бунамідин оксинафтоат у дозі 25—50 мг/кг з м'ясним фаршем дворазово з інтервалом чотири дні.  4. Дронцит (празиквантел) у дозі 5 мг/кг з м'ясним фаршем чи іншим кормом без попередньої голодної дієти одноразово.  5. Цетовекс — 1 мл/кг у болюсах із хліба одноразово.  6. Сульфен у дозі 100 мг/кг з кормом.  Голодна дієта, а також даванка проносних не обов'язкові. Перераховані антгельмінтики є активними цестодоцидами, які впливають на статевозрілих гельмінтів, але не знезаражують їх яєць. Останні, виділені протягом 24—26 год після використання препарату, зберігають життєздатність і можуть продовжувати розвиток в організмі проміжного живителя.