Імунітет.

Внаслідок проникнення онкосфер ехінокока в організм проміжного живителя в останньому розвивається ряд специфічних та неспецифічних реакцій. Продукти обміну та розпаду ехінококової ларвоцисти зумовлюють сенсибілізуючу дію на організм хворого.  В процесі онтогенезу білки паразита змінюються і стають подібними до білків живителя. Тому частина антигенів паразита сприймається макроорганізмом як свої власні. Крім того, зародки ехінокока виділяють імуносупресивні речовини, які пригнічують імунні реакції організму живителя. Втрата паразитом частини рецепторів дає змогу йому уникнути атаки живителя. Імунна мімікрія дає змогу паразиту тривалий час залишатися нерозпізнаним. Постійна сенсибілізуюча дія продуктів життєдіяльності паразита й одночасний механічний вплив його кісти призводять до того, що запальний процес спричиняє розвиток фіброзної капсули. Вона багата на кровоносні судини, оточена епітеліоїдними, плазматичними, гігантськими клітинами та еозинофілами. Така клітинна реакція є проявом імунної відповіді організму живителя.

Патогенез.

У хворому на ехінококоз організмі може розвиватися одна або багато ларвоцист. При потраплянні зародків у мале коло кровообігу ларвоцисти локалізуються в легенях, де продовжують свій розвиток. Якщо ж зародкам (онкосферам) вдається обминути судини легень і вони потрапляють у велике коло кровообігу, ларвоцисти розвиваються в будь-якому органі чи тканині: печінці, нирках, селезінці, м'язах, кістках, центральній нервовій системі. Навколо ларвоцисти створюється зона некрозу, за нею — шар клітинної інфільтрації. Ці дві зони постійно зміщуються рубцевою тканиною, формується фіброзна капсула.  Дистрофічні зміни ураженого органа ведуть до атрофії паренхіми та склерозу строми. Зміни в органах, де розвивається ехінококова ларвоциста, зумовлені тиском, яким кіста впливає на орган. При великих поодиноких кістах на печінці та множинному ехінококозі порушується функціональний стан печінки. Розростаючись, ехінококові кісти печінки здавлюють великі жовчні протоки, спричиняють механічну жовтяницю, а іноді й біліарний цироз.

Клінічні ознаки.

Симптомокомплекс при ехінококозі залежить від локалізації ларвоцист у тому чи іншому органі, їх розмірів, швидкості розвитку, ускладнень і реактивності організму живителя. У тварин у більшості випадків спостерігаються виснаження, зниження продуктивності. У овець вовна стає скуйовдженою, часто випадає. При ехінококозі легень у великої рогатої худоби буває задишка, сухий кашель. Порушення дихання наростає повільно й послідовно. Перкусією у різних місцях легень виявляють осередки обмеженого притуплення. При аускультації у місцях локалізації міхурів виявляють послаблення чи повну відсутність везикулярного дихання. У випадку ураження печінки спостерігається розлад травлення. Зона притуплення печінки збільшується, пальпація її болюча. При ехінококозі печінки у дітей відмічають різке виснаження, блідість, збільшення та асиметрію живота, збільшення печінки за рахунок пухлини.