Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває 10—18 діб. Досить часто патологічний процес перебігає у легкій формі й спочатку супроводжується незначним свербіжем одного вуха, який поступово посилюється при збільшенні кількості кліщів. Потім хворі кролі починають трясти головами, розчісувати вуха кігтями ніг. Шкіра основи вушних раковин набрякає, потовщується, збільшується маса кірок і вухо звисає. При подальшому розвитку хвороби з слухового проходу витікає спочатку серозний, а потім гнійно-іхорозний ексудат, який склеює волосся основи вуха. У вушній раковині, змішуючись з лімфою, він утворює масивні кірки та пробки. Псороптоз набуває тяжкого перебігу. На цей час уражуються обидва вуха. У слуховому проході, на барабанній перетинці нагромаджується густа, в'язка маса коричневого кольору й смердючого запаху.

Внаслідок спільної дії кліщів і секундарної мікрофлори у хворих кролів порушується цілісність барабанної перетинки і патологічний процес охоплює середнє та внутрішнє вухо, а пізніше й головний мозок.

Діагностика.

Діагноз встановлюють, виходячи з даних клініко-епізоотологічних спостережень і грунтуючись на результатах акарологічного дослідження кірок, вийнятих пінцетом з ураженої вушної раковини. Під кірками, підігрітими у бактеріологічній чашці до температури 35—40 °С, уже через 10 хв візуально виявляють велику кількість рухомих, сіро-білих крапок. Перенісши кілька з них на предметне скло у краплю водно-гліцеринової суміші (1:1), мікроскопією уточнюють попередній діагноз.

Лікування і профілактика.

При лікуванні хворих на псороптоз високоефективним є фенотіазин: не видаляючи кірок з ураженої вушної раковини, у неї вносять близько 0,5 г порошку фенотіазину, роблять легкий масаж основи вуха і через сім діб цю процедуру повторюють.

При лікуванні хворих застосовують аерозолі таких акарицидів, як ціодрин, дикрезил (по 2—3 г/голову), псороптол (3—5 г/голову), акародекс, а також дерматозоль. їх також наносять на уражені ділянки вуха без попереднього видалення кірок.

В останні роки запропоновані акарициди системної дії: 1 %-ний івомек та 2 %-ний «РО» ектопор. Перший вводять підшкірно з внутрішнього боку стегна з розрахунку 0,02 мл/кг чи 200 мкг/кг маси тварини, а ектопор вносять у вухо з розрахунку 2 мл. Високого терапевтичного ефекту також досягають дворазовою обробкою тварин 0,25 %-ним валексоном і 0,05 %-ним фоксином. Останній готують на суміші рослинної олії і трансформаторного мастила.

Клітки, в яких знаходились хворі кролі, обприскують 4— 5 %-ним розчином лугу або 2 %-ним розчином хлорофосу. Після видалення гною, підстилки та кормових решток клітки дезинвазують кип'ятком.

З профілактичною метою усіх кролів, що надійшли у господарство, карантинують. При відсутності ознак захворювання вушні раковини одноразово обробляють фенотіазином. Кожний квартал оглядають кролепоголів'я з 3-місячного віку і виявлених хворих лікують. Періодично дезакаринізують клітки та приміщення, у яких вони знаходяться.

При утриманні кролів у шедах дезакаринізацію взимку не проводять, оскільки кліщі при низьких температурах гинуть.