Добавил:
добрый аноним) пользуйтесь, ветеринары будущие Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mnogo_teorii.docx
Скачиваний:
112
Добавлен:
07.04.2017
Размер:
251.51 Кб
Скачать

Диференційний діагноз.

Личинки трихінел у м'язах слід диференціювати від інших паразитарного та непаразитарного походження утворень — молодих фін, саркоцист, конкрементів. Личинки трихінел найчастіше знаходяться в інкапсульованому стані. В капсулі розміщені одна, рідко дві личинки. У саркоцист (мішерових мішечках) відсутня капсула, але є оболонка. Форма їх різна — від круглої до витягнутої чи веретеноподібної. Молоді цистицерки розміщені поміж м'язовими волокнами й завжди мають сферичну поверхню. За розмірами вони більші від личинок трихінел та саркоцист. Ураховують також особливості локалізації різних паразитів у м'язах. Так, личинки трихінел не розвиваються в серцевому м'язі, саркоцисти уражують серце досить часто, а для цистицерків серцевий м'яз — найбільш улюблене місце локалізації. М'язи стравоходу, навпаки, інтенсивно уражуються трихінелами і саркоцистами, цистицерки тут бувають надзвичайно рідко. Найкращим методом при вирішенні питання диференційного діагнозу є метод перетравлення проб м'язів у штучному шлунковому соку.  Лікування при трихінельозі людини та тварин розроблене недостатньо. Існує два головних напрями експериментальних пошуків: терапія симптоматична (патогенетична), спрямована на регуляцію запальних і алергічних явищ, та специфічна (етіотропна), яка грунтується на пошуках засобів пригнічення життєдіяльності самих паразитів в організмі тварин і людини. Паразитоцидний ефект має антгельмінтик тіабендазол.. Він діє згубно на кишкові трихінели, а також личинки в стадії утворення капсули. Коли ж личинки мають цілком сформовану багатошарову капсулу, ефективність тіабендазолу низька. При трихінельозі людей застосовують і мебендазол (вермокс). Відомі дані про можливість лікування і хіміопрофілактики свиней при трихінельозі за допомогою тіабендазолу, негувону та їх суміші.

Профілактика трихінельозу.

Впровадження нових систем вирощування і відгодівлі свиней супроводжується підвищенням санітарної культури на фермах і зменшенням можливості контакту тварин з джерелами інвазії. Ці та антропогенні фактори позитивно впливають на зниження рівня трихінельозної інвазії у межах держави.  Важливим у боротьбі з трихінельозом є розрив кормових зв'язків між дикими та домашніми тваринами, з одного боку, дикими тваринами й людиною — з другого. Собаки й коти тісно контактують як з дикою природою, так і з синантропними осередками захворювання, а тому можливість зараження їх личинками трихінел більша, ніж свиней. Звідси стає очевидним, що вирощуванню свиней на комплексах закритого типу й боротьбі з безпритульними котами та собаками повинно відводитися значне місце у системі протитрихінельозних заходів, особливо у неблагополучних щодо трихінельозу пунктах сільської місцевості.  Свині та продукти забою їх мають найбільше значення у циркуляції збудника трихінельозу. Тому завжди актуальним повинно бути питання обов'язкового дослідження свинини на трихінельоз. Необхідне повне (100 %-не) охоплення ветеринарно-санітарною експертизою туш свиней, кабанів, борсуків, яких забивають на м'ясокомбінатах, забійних пунктах, на полюванні, а також подвірно.  Трихінельоз слід вважати захворюванням суворого обліку. Про кожний випадок трихінельозу спеціаліст ветеринарної медицини незалежно від відомчого підпорядкування зобов'язаний негайно повідомити інспектора ветеринарної медицини району, області, назвавши господарство, населений пункт, звідки надійшла інвазована тварина.  Для профілактики трихінельозу категорично забороняється згодовувати свиням та хутровим звірям термічно незнезаражені свинячі субпродукти другої категорії, м'ясну обрізь, тушки звірів, відстріляні на полюванні, кухонні відходи. Забороняється будувати свиноферми поряд із фермами хутрових звірів (песців, норок, лисиць). Індикатором неблагополуччя місцевості є уражені трихінельозом коти та собаки, які мешкають переважно в місцях громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани, кормоцехи, кормокухні). Для дослідження їх використовують трупи відстріляних тварин. Методом компресорної трихінелоскопії досліджують м'язи задніх кінцівок у місцях переходу їх в сухожилля.  У кожному населеному пункті спеціалісти ветеринарної медицини разом з представниками місцевих органів влади беруть на облік людей, які займаються подвірним забоєм свиней, полюванням: навчають їх правилам взяття проб м'язів і зобов'язують доставляти їх в установи ветеринарної медицини для дослідження на трихінельоз.  У неблагополучному господарстві здійснюють такі заходи:  забороняють вивозити (продавати) свиней у інші господарства чи індивідуальним власникам;  свиней із неблагополучного господарства забивають лише на підприємствах м'ясопереробної промисловості;  забороняється знеосібка продуктів забою із свинячих туш до одержання результатів дослідження на трихінельоз;  уражені трихінелами туші свиней та субпродукти від них підлягають утилізації;  туші свиней, у яких не виявили личинок трихінел, використовують для виготовлення варених ковбас.  У неблагополучному пункті виявляють джерело інвазії. Для цього ретельно вивчають умови утримання та годівлі свиней, порядок формування відгодівельного поголів'я. Особливу увагу звертають на можливість потрапляння у корм боєнських та кухонних відходів, субпродуктів другої категорії, тушок хутрових звірів, трупів котів, собак, щурів.  Для підвищення ефективності профілактики трихінельозу людей велике значення має організація роз'яснювальної роботи про шляхи та джерела зараження, засоби особистої профілактики. Необхідно пропагувати спеціальні знання по радіо, через видання плакатів, брошур, створювати та демонструвати фільми. Досвід показує, що у тих зонах України, де налагоджено просвітницьку роботу, вже досягнено певних успіхів у зниженні захворюваності людей на трихінельоз

Соседние файлы в предмете Паразитология животных