Патогенез і клінічні ознаки.

Своєю механічною та токсичною дією кліщі спричинюють свербіж і локальне запалення шкіри кінцівок. Птиця розкльовує уражені ділянки ніг і ще більше їх травмує. На ногах з'являються лусочки, які не прилягають до шкіри. При проникненні в уражені ділянки гноєтворних мікробів запалюються суглоби. Розвивається гіперкератоз. Уражені кінцівки потовщуються, вкриваються сіро-білою кіркою, формується так звана «вапняна нога». Оскільки процес утворення кірок відбувається з середини, то м'які тканини з часом здавлюються, що призводить до їх атрофії та сухого некрозу. Наслідком останнього може бути відпадання окремих пальців.

Умовно у цьому процесі прийнято розрізняти три стадії: безсимптомну, яка триває 3—5 міс, її встановлюють лише акарологічним дослідженням; папульозну, що триває від 4 до 12 міс і характеризується лущенням епідермального шару шкіри, формуванням вузликів-папул і появою «вапняної ноги», і крустозну, яка характеризується втратою еластичності шкіри, появою тріщин, з яких виділяється міжтканинна рідина, а також сухим некрозом тканин уражених кінцівок. Птиця худне, знижується її несучість, інколи вона гине.

Патологоанатомічні зміни.

У загиблої від кнемідокоптозу птиці має місце загальна дистрофія, шкіра кінцівок запалена, покрита товстими кірками, просоченими солями вапна, місцями з розкльовами. Ноги потовщені, деформовані, в деяких випадках відсутні пальцеві фаланги.

Діагностика.

Діагноз ставлять, ураховуючи епізоотологічні дані, за клінічними ознаками («вапняна нога») та результатами акарологічного дослідження зскрібків, одержаних обережним зрізуванням скальпелем чи лезом бритви кіркових напластувань з уражених ділянок. Спочатку зскрібки протягом 1—2 год тримають у 10 %-ному розчині лугу, а потім мацеровані кірки, роздавивши між двома предметними стеклами, досліджують при малому збільшенні мікроскопа.

Лікування.

При лікуванні хворої птиці використовують березовий дьоготь, який наливають підігрітим до 40 °С у ванночку до рівня 12—15 см, куди занурюють на 1—2 хв по скакальний суглоб уражені кінцівки птиці. Курс лікування — 2—3 процедури з 7-добовим інтервалом.

Запропоновано для цієї мети також суміш однакових об'ємів дьогтю з спиртом та гасом, а також мило К у 6 %-ній концентрації, ектомін, неоцидол, стомозан 0,01 %-ні, алуган 0,2 %-ний, фенотіазии 2—3 %-ний та ін. Цими ж препаратами обробляють і птицю, яка контактувала з хворою. Неблагополучне поголів'я переводять в інше місле, а приміщення після механічного очищення та устаткування дезакаринізують, використовуючи для цього: цимбуш 0,1 %-ний, бензофосфат 0,2 %-ний, ДДВФ 0,5 %-ний, ціодрин 2 %-ний, гарячу емульсію креоліну 3—5 %-ну чи фенол та ксилонафт 5 %-ні з розрахунку 200 мл/м² оброблюваної площі. При виділенні більше 10 % хворої птиці поголів'я доцільно замінити здоровим.

Профілактика грунтується на ретельному відборі племінного поголів'я птиці, виконанні зоотехнічно-ветеринарних вимог щодо утримання, догляду та годівлі птиці і її регулярному (кожні 4 міс) обстеженню на кнемідокоптоз. При підозрі на захворювання від птиці старше 6 міс беруть глибокі зскрібки і проводять акарологічне обстеження. Молодняк вирощують окремо від дорослої птиці. У теплу пору року неблагополучні пташники на місяць звільняють від птиці.

Дещо рідше у сухопутної птиці зустрічається інший вид кліщів цього роду — K. laevis, який спричинює у них кнемідокоптоз тіла. У гусей паразитує кліщ K. prolificus. Інкубаційний період захворювання 3—4 тижні. У куриних ці кліщі локалізуються у пір'яних піхвах та складках шкіри. Перші осередки кнемідокоптозного ураження, а з ними свербіж і дерматит, з'являються на шиї, спині чи череві. Півні при цьому інвазуються сильніше й хворіють тяжче. У гусей уражується переважно шкіра навколо дзьоба та очей, де з'являються вузлики з головку шпильки, заповнені кліщами.

При кнемідокоптозі для лікування птиці призначають один з акарицидів: ектомин 0,01%-ний, алуган 0,2 %-ний, трихлорметафос-3 0,4 %-ний чи мило К 4 %-не. Утримуючи за ноги, тулуб й голову, птицю занурюють на 1—2 хв в акарицидну рідину й переміщують у протилежному приляганню пір'я напрямі. Потрібні дві обробки з 7-добовим інтервалом. При вільнішу утриманні птиці рекомендовані сірчано-вапняні чи сірчано-тютюнові ванни.