Профілактика.

Не слід допускати на тваринницькі ферми котів. Не рекомендується згодовувати їм у сирому вигляді м'ясо й м'ясопродукти. Абортовані плоди знищують, а в приміщеннях проводять дезинвазію за допомогою 2—3%-ного розчину хлорного вапна або 10%-ного розчину їдкого натру.

Естроз овець

Естроз, або несправжню вертячку, овець спричиняють личинки порожнинного овода (Oestrus ovis) з ряду двокрилих (Diptera), родини Oestridae, які паразитують у порожнинах голови (носовій, лобних пазухах і підрогових просторах).

Будова еструса.

Окрилений овід 10—12 мм довжиною, жовтувато-коричневого кольору, з чорними плямами і смугами на тілі (рис. 79). Голова напівкулястої форми, ширша грудей. Темно-зелені блискучі фасеточні очі більші у самців, через що відстань між ними у три рази вужча, ніж у самок. Ротового отвору немає. Самки овода живородні. Личинки першого віку світлого кольору, довжиною до 2 мм, шириною до 0,5 мм мають два ротових гачки для фіксації. Личинки другого віку також білого кольору, довжиною до 12 мм і шириною до 3 мм. Личинки третього віку великі (довжиною до 30 мм). Спинна поверхня їх не має шипів, опукла, а вентральна — плоска і покрита кількома рядами дрібних шипиків. Задній кінець личинки ширший від переднього. Лялечка чорного кольору, довжиною до 12 мм і шириною до 6 мм, задній кінець тупий, а передній — скошений під гострим кутом.

 

Біологія овода.

Імаго не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинками. В подальшому цей енергетичний запас поступово витрачається на формування окриленої комахи в лялечці і створення жирових відкладень для енергетичних витрат при паруванні, польотах і розвитку у самок личинок (це характерне для усіх оводів).

Самки живородні. На льоту або з трави на відстані до 30 см вони впирскують у носові отвори овець личинок першого віку. За період життя (2—3 тижні) самка народжує до 600 личинок, а за один раз впирскує їх від 10 до 40. Частина відкладених личинок видаляється з носових ходів овець під час чхання і з носовим слизом. Личинки, які залишилися, міцно прикріплюються до слизової оболонки носових ходів за допомогою двох навколоротових гачків. Потім вони проникають у решітчасту кістку, лобні пазухи і підрогові простори. За період тривалого паразитування (6—10 міс) личинки двічі линяють, ростуть, перетворюються послідовно у личинок другого і третього віків, які навесні випадають на землю, де перетворюються у лялечок на глибині до 10 см і через З—6 тижнів з лялечки виходить окрилений овід.

Епізоотологічні дані.

Естроз частіше реєструють у степових та лісостепових зонах України, де він клінічно перебігає у лютому— травні (перший підйом). Старі, хворі та молоді тварини уражуються сильніше. Екстенсивність інвазії досягає інколи 90— 100 %, а інтенсивність — до 50 личинок на вівцю. Найвища інтенсивність ураження овець личинками спостерігається у червні — серпні, коли вівці бувають уражені личинками двох генерацій — минулого й поточного років. Масовий літ овечих оводів буває влітку в сонячну безвітряну погоду з 10 до 17 год дня. Крім овець, личинками еструсів уражуються кози, а в деяких випадках і люди. Поширюють збудник хворі тварини.