Клінічні ознаки.

Спостерігаються гострий, підгострий та хронічний перебіг токсоплазмозу. Проте в більшості випадків хвороба перебігає хронічно й безсимптомно.

При гострому перебігу інкубаційний період триває 2—4 доби. Температура тіла підвищується, прискорюються пульс та дихання, з'являється кашель. Хворі тварини пригнічені, відмовляються від корму та води. У них спостерігаються кон'юнктивіт та гнійно-слизові виділення із носової порожнини, у самок можливі аборти. Інколи з'являються виродливі плоди (гідроцефалія, ураження очей, недорозвинення кінцівок). У кінці хвороби виникають парези і паралічі. Зареєстровані тяжкі епізоотії токсоплазмозу свиней, курчат, кролів.

У свиней хвороба проявляється гіперемією шкіри, збільшенням поверхневих лімфатичних вузлів. Характерною ознакою її у птахів є загальне пригнічення і слабкість, опущення крил. Серед молодняка віком до одного місяця смертність може становити від 40 до 80%. У собак спостерігається пронос, фекалії нерідко з домішками крові, з'являються дерматити і кон'юнктивіти. Можлива блювота.. Інкубаційний період при токсоплазмозі котів 6—9 днів. Хворі тварини пригнічені, у них підвищується температура тіла, знижується апетит, виникає пронос.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів загиблих від токсоплазмозу тварин, спостерігають запалення і набряк легень, збільшення печінки, селезінки та лімфатичних вузлів і наявність у них некротичних ділянок, а також явищ гастроентериту.

Діагностика.

Остаточно діагноз на токсоплазмоз ставлять при виявленні під мікроскопом збудників в пофарбованих за методом Романовського мазках із пунктатів лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, спинно-мозкової, плевральної і перитонеальної рідин та мозку. Важливу роль відіграють серологічні методи діагностики: Ό3Κ, ΡΗΓΑ, ELISA РІФ, реакція Себіна-Фельдмана. Однак вони ще не знайшли застосування в повсякденній практиці, оскільки відсутні стандартні серійні антигени. Одним із основних методів діагностики токсоплазмозу є також біопроба. Для її постановки беруть шматочки головного мозку, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів або органів абортованого плода (всього 1 г), поміщають їх в фарфорову ступку, додають 3 мл фізіологічного розчину й ретельно розтирають. Одержану суспензію вводять у черевну порожнину 4—5 білим мишам (по 0,5 мл). При наявності токсоплазм через 5—7 днів нісля введення суспензії з'являється тяжка форма хвороби. Для виявлення збудників беруть транссудат із черевної порожнини й готують мазки. Із головного мозку роблять мазки-відбитки. їх фіксують, фарбують по Романовському фарбою Гімза й мікроскопічним методом (з використанням імерсійної системи) виявляють токсоплазм. Для знаходження цист збудників мазки досліджують при збільшенні мікроскопа 7х 20. У котів ооцисти токсоплазм виявляють при дослідженні фекалій за методом Фюллеборна або Дарлінга.

Токсоплазмоз потрібно диференціювати від лептоспірозу великої рогатої худоби, чуми собак, еймеріозу птахів. Вирішальну роль при цьому відіграють лабораторні методи діагностики.

Лікування сільськогосподарських тварин не розроблене. Хворій птиці можна застосовувати премікс хімкокциду-6 у дозі 0,1 % від корму. При гострому перебігу хвороби препарат дають протягом 10 днів підряд, при хронічному — 25 днів. Котам хімкокцид призначають у дозі 24 мг/кг всередину з кормом один раз на день протягом трьох діб підряд, згодом —28 днів, доза 12 мг/кг.