Лікування.

Призначають беренил (азидин) у дозі 3,5 мг/кг підшкірно (7%-ний водний розчин). Інколи у собак після ін'єкції розчину беренилу спостерігається ускладнення. Повторне введення препарату здійснюють через одну добу. Діамідин застосовують у вигляді 10%-ного водного розчину в дозі 1—2 мг/кг внутрішньом'язово.

Паралельно з етіотропною терапією слід призначати симптоматичні засоби лікування: підшкірно 1—2 мл 10—20%-ної емульсії камфори, підшкірно 1 мл 20%-ного розчину кофеїну, клізми. Хворим собакам надають спокій.

Профілактика.

Основним засобом профілактики бабезіозу є недопущення нападання на собак іксодових кліщів, а в разі появи на тваринах — їх знищення. При необхідності доцільно проводити хіміопрофілактику за допомогою беренилу (азидину).

Бабезіоз коней

Хворобу викликають два види збудників: Babesia caballi (синонім Piroplasma caballi, звідси захворювання раніше називалось піроплазмозом), і В. equi (синонім Nuttallia equi, а захворювання відповідно нуталіоз). Це захворювання непарнокопитних тварин (коні, осли, мули) переважно з гострим або підгострим перебігом.

Характеристика збудників хвороби.

В. caballi морфологічно схожа з кровопаразитом В. bigemina. Розміри збудників цього виду досягають у довжину 6 мкм. Зараженість еритроцитів досягає 6—10 %.

В. equi характеризується різноманітністю форм і неоднаковими розмірами. В еритроцитах переважають округлі форми. Характерною формою є хрестоподібна (див. рисунок 2). Вона нагадує «мальтійський хрест», який утворюється при поділі збудника пупкуванням. Величина бабезій коливається у межах від 1 до 4 мкм. При інвазії коней крупнішими бабезіями спостерігається гострий та під-гострий перебіги хвороби. Наявність дрібних форм збудника супроводжується хронічним перебігом хвороби або, паразитоносійством. Зараженість еритроцитів кровопаразитами досягає 30% і більше 

Життєвий цикл бабезій відбувається в організмі двох живителів: коней та іксодових кліщів. В еритроцитах непарнокопитних бабезії розмножуються простим поділом на 2—4 особини або пупкуванням. В організмі кліщів паразити розмножуються в тканинах, гемолімфі, яєчнику. Збудники можуть передаватися від самок кліщів трансоваріальним шляхом протягом багатьох поколінь. При нападанні кровосисних членистоногих на тварин бабезії проникають із слинних залоз перенощиків у кров. В організмі коней збудники хвороби зберігаються протягом 1—2 років.

Епізоотологічні дані.

Хвороба найчастіше спостерігається серед коней, вік яких більший, ніж 2—3 роки. У них бабезіоз має тяжкий клінічний перебіг. Молодняк хворіє у легкій формі. Перенощиками збудників бабезіозу є іксодові кліщі родів Dermacentor (D. marginatus, D. pictus), Hyalomma (H. plumbeum, H. scupense) та Rhipicephalus (Rh. bursa). У поліських та лісостепових районах України спалахи бабезіозу коней найчастіше спостерігаються навесні та восени, тобто в період масового нападання на тварин для кровоссання іксодових кліщів, у той час як на півдні України хворобу реєструють переважно влітку. При відсутності повторного зараження тварин кліщами патогенність паразитів та їх кількість в організмі коней поступово знижуються.