Клінічні ознаки.

Короткий (7—10 діб) інкубаційний період змінюється спочатку погано помітними ознаками захворювання, які поступово стають домінуючими: з'являється свербіж з тенденцією на посилення, молодняк відстає у рості, в окремих з них помічають періодичні приступи занепокоєння (вищання, швидке бігання по клітці).

У зв'язку з посиленням свербіжу тварини все частіше розчісують вуха, трясуть головою. На деякий час приступи можуть припинятися, але потім знову частішають, а проміжки між ними скорочуються.

При перфорації барабанної перетинки у звірів погіршується слух і апетит, голова викривляється на 90° щодо тулуба в бік ураженого вуха. При подальшому перебігу у цих тварин з'являються судороги, які свідчать про ураження головного мозку. Такі тварини гинуть.

Діагностика.

Діагноз встановлюють, виходячи з характерних клінічних ознак захворювання, підтверджених позитивним результатом акарологічного дослідження кірок, взятих з ураженої вушної раковини.

Лікування і профілактика.

При отодектозі високоефективними виявилися аерозолі ціодрину, дикрезилу, псороптолу, акродексу, а також дерматозолю. Рекомендуються також обробки 1 %-ним лініментом хлорофосу на риб'ячому жирі по 1—2 мл у кожне вухо; фенотіазин — по 0,5 г на вухо, також неоцидол в 0,1 %-ній концентрації по 2 мл на вухо двічі з 7-добовим інтервалом.

При ускладненому перебігу інвазії показана антибіотикотерапія. Одночасно з лікуванням дезинвазують спецодяг, приміщення, клітки, предмети догляду та ін.

У неблагополучних щодо отодектозу звірофермах з профілактичною метою в грудні перед гоном хутрових звірів двічі обробляють акарицидами. Усіх тварин, що надійшли в господарство, карантинують і обстежують на отодектоз. На звіроферми не допускають собак та котів, а сторожових собак кожний місяць перевіряють на отодектоз. При потребі їх ізолюють і лікують, будки дезакаринізують кип'ятком чи одним з акарицидних препаратів.

Метастронгільоз

Метастронгільоз (Metastrongylosis) — захворювання свійських та диких свиней, збудниками якого є нематоди Melastrongylus elongatus, М. salmi, М. pudendotectus родини Metastrongylidae. Паразити локалізуються у бронхах і трахеї. Реєструють хворобу переважно в господарствах районів Полісся і Лісостепу з табірною та табірновигульною системами утримання, де завдає значних збитків свинарству. Хворіє переважно молодняк свиней, у якого розвиваються бронхіт, бронхопневмонія, спостерігається затримка у рості, недокрів'я. При сильній інтенсивності інвазії хвороба може закінчитися смертю. У дорослих тварин знижується м'ясна продуктивність і якість м'яса.

Характеристика збудника.

Метастронгіли — середнього розміру, ниткоподібної форми, біло-жовтого кольору нематоди довжиною 2—6 см. На головному кінці мають шість невеликих губ. Характерними морфологічними ознаками самців є дуже довгі тонкі спікули і статева бурса (рис. 54). У самок вульва знаходиться на задньому кінці тіла і покрита кутикулярним надвульварним клапаном. Яйця метастронгілюсів дрібні (0,04—0,06 x 0,33—0,04 мм), овальної форми, зрілі (містять личинку), зовнішня оболонка дрібногорбиста, жовтого кольору. 

Метастронгілюси — біогельмінти, розвиваються з участю дефінітивних (свині) і проміжних (дощові черв'яки) живителів. Статевозрілі самки відкладають яйця у просвіт бронхів тварин, які виділяються з мокротинням у ротову порожнину свині, проковтуються, проходять шлунково-кишковий тракт і разом з екскрементами потрапляють у зовнішнє середовище. Дощові черв'яки разом з грунтом заковтують яйця (або личинки) гельмінтів. Личинки, що вилупилися з яєць, заглиблюються у товщу тіла або кровоносні судини стравоходу черв'яків, двічі линяють і на 10—20-й день стають інвазійними.

Зараження свиней метастронгільозом відбувається при поїданні дощових черв'яків з інвазійними личинками метастронгілід. Дощові черв'яки перетравлюються, а звільнені личинки збудників метастронгільозів проникають у слизову оболонку кишечника, лімфатичні вузли й лімфогематогенним шляхом заносяться у легені й досягають статевої зрілості у бронхах через 33—45 днів.