Патогенез.

Личинки підшкірних оводів чинять хвороботворний вплив на організм тварин внаслідок механічної, токсичної, інокуляторної та антигенної дії. Проникнення личинок через шкіру дуже болюче й супроводжується занепокоєнням тварин. Личинки першого віку травмують шкіру, стравохід, спинний мозок і тканини, що знаходяться на шляху їх тривалої міграції. Під впливом великих за розміром личинок другого й третього віків під шкірою спини тварин утворюються численні гематоми та інфільтрати підшкірної клітковини. Після утворення отворів у жовнах і проникнення гноєтворних мікробів розвивається серозно-гнійне запалення.

Нагромадження великої кількості личинок у стравоході може спричиняти функціональні його порушення (набряки й зменшення прохідності). Личинки строки, що потрапили в епідуральний жир, викликають розрив кровоносних судин і кровотечі, а при нагромадженні великої кількості їх можуть викликати напівпаралічі й повні паралічі задніх кінцівок тварин.

Особливо великої шкоди тваринам завдають личинки, що паразитують у підшкірних норицевих капсулах. Саме утворення цих капсул є реакцією організму на дію личинок, пов'язано з запаленням і розростанням сполучної тканини. Загальний стан тварин різко погіршується і виникають зміни в крові.

Протягом усього часу перебування в організмі тварини личинки живуть за рахунок поживних речовин, які поглинають з її тканин. Речовини, що виділяють личинки для розплавлення тканин, при просуванні в них, а також продукти метаболізму дуже токсичні для організму тварин.

Клінічні ознаки.

Перші клінічні ознаки гіподерматозу з'являються у місцях проникнення у шкіру личинок першого віку (свербіж, набряк підшкірної клітковини, болючість). У зимово-весняний період під шкірою спини й попереку у великої рогатої худоби утворюються жовна, які поступово збільшуються, потім у центрі їх з'являються отвори, з яких виділяється серозно-гнійний або гнійний ексудат, що склеює волосся. При надавлюванні, на жовна худоба непокоїться. Шкіра, що покриває свищову капсулу, нееластична, з підвищеною температурою й болюча. Волосся на спині хворих тварин ділянками або суцільно скуйовджене. На місцях норицевих капсул склеєні висохлим ексудатом пучки волосся спрямовані у різні боки. Шкірні жовна зберігаються доти, поки з них не випаде дозріла личинка.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині тварин восени в підшкірній клітковині можна виявити невеликі пухирці з личинками довжиною до 5 мм. На шляхах міграції личинок помітні зеленкуваті виділення. Уражені личинками ділянки стравоходу геморагічні, набряклі як з боку слизової оболонки, так і серозної. У місцях скупчення личинок у хребтовому каналі крововиливи.

При паразитуванні личинок другого та третього віків найбільші зміни відбуваються у шкірі, підшкірній клітковині і м'язах. При значному ураженні личинками спостерігається серозно-геморагічне запалення м'язів спини.

Діагностика.

Прижиттєва діагностика гіподерматозу грунтується на виявленні пальпацією та візуально у тварин, починаючи з січня — лютого, шкірних жовен на спині й попереку. Спочатку вони мають вигляд невеликих шкірних ущільнень, а через 1—2 міс стають добре помітними горбистими підвищеннями з норицевим отвором у центрі, з яких виділяється ексудат. Період наявності на тілі тварин шкірних жовен триває кілька місяців (до червня — липня). Допоміжне значення має виявлення яєць гіподерм на волосяному покриві тварин у теплу пору року й занепокоєння їх на пасовищі в сонячні дні.

Посмертно діагноз встановлюють при розтині трупів та ветеринарно-санітарному огляді яловичих туш і виявленні личинок гітіодерм у підшкірній клітковині, а також у хребтовому каналі й стравоході.