Епізоотологічні дані.

До еймеріозу сприйнятливі кури, індики, гуси, качки та інші птахи. Еймеріоз курей реєструють у багатьох птахівничих господарствах. Найбільш часто уражуються і тяжко хворіють на еймеріоз курчата у віці від трьох до шести тижнів.

Джерелом інвазії є хворий молодняк і дорослі кури-еймеріоносії. Фактори передачі інвазії — забруднені ооцистами еймерій корми, вода, підстилка, грунт, предмети догляду та інвентар. Інвазія масово спостерігається при підлоговому утриманні молодняка птиці, високій вологості повітря і використанні вогкої підстилки. Ензоотичні спалахи еймеріозу частіше трапляються навесні й восени.

Імунітет.

Після перехворювання у птиці створюється імунітет. Без реінвазії ооцистами він зберігається 45—60 днів. У звичайних умовах птиця постійно скльовує невелику кількість ооцист і при цьому зберігає стійкість проти захворювання на все життя. Імунітет має специфічність до того виду еймерій, який викликав хворобу.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває 4—7 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро, хронічно, у дорослої птиці — субклінічно. При гострому перебігу хвороби у молодняка спостерігається зниження апетиту. Одним з перших симптомів цього захворювання є різко виражена спрага, потім загальне пригнічення і слабкість. Хворі курчата сидять з опущеними крилами. Фекалії з домішками слизу та крові. Гребінь, сережки та слизові оболонки анемічні. Спостерігається розлад центральної нервової системи (з'являються паралічі й парези).

Підгострий перебіг хвороби триваліший (2—3 тижні), супроводжується меншим відходом птиці.

Хронічний перебіг хвороби, а також перехворювання старших вікових груп молодняка курей тривають місяцями, як правило, при невисокій інтенсивності інвазії і супроводжуються утворенням премуніції.

Патолагоанатомічні зміни.

Трупи курчат виснажені. Слизові оболонки, гребінь, сережки анемічні. Пір'я біля клоаки забруднене фекаліями. Найбільш виражені зміни в сліпій кишці, яка збільшена та геморагічно запалена.

Діагностика.

Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів мікроскопічного дослідження проб фекалій за методом Фюллеборна, Дарлінга.

Посмертно еймеріоз діагностують під час розтину трупів птиці і при виявленні патологоанатомічних змін, а також ооцист еймерій, знайдених в зскрібках слизової оболонки кишечника.

Диференціюють еймеріоз від трихомонозу, гістомонозу, пулорозу, колібактеріозу. Диференціація еймерій від яєць гельмінтів не становить труднощів (останні в 4—5 разів більші).

Лікування та профілактика.

Для лікування хворої птиці та профілактики еймеріозу застосовують багато вітчизняних та імпортних кокцидіостатиків з кормом або питною водою. Деякі з них заважають утворенню у птиці імунітету, тому такі препарати застосовують у бройлерних господарствах. їх задають курчатам з 10—15-денного віку протягом відгодівлі, виключаючи з раціону за 3—5 днів до забою птиці. Для лікування застосовують: фармкокцид — додають до корму в кількості 0,025 %, койден — 0,1, клопідол — 0,025, ригекокцид — 0,05, хімкокцид — 0,07 % та ін. Після лікування (3—5 днів) препарати застосовують у профілактичній дозі, яка в два рази менша (фармкокцид — 0,0125%, клопідол — 0,0125%).

У господарствах племінного і яєчного напряму використовують препарати, які не перешкоджають утворенню імунітету: кокцидіовіт, ардинон та інші, які містять ампроліум, кокцидин, ірамин, клірамин, кокцикол. Кокцидин або ампроліум призначають курчатам з лікувальною метою протягом 5—7 днів з розрахунку 0,025 % до добової норми сухого корму, а з профілактичною — у половинній дозі, починаючи з 10—15-денного віку, протягом 50—60 днів.

У таких господарствах також широко застосовують сульфаніламідні препарати (сульфадиметоксин, сульфамонометоксин, сульфапіридазин). Сульфадиметоксин — один з найбільш ефективних кокцидіостатиків. Його призначають у дозі 0,125 г на 1 кг корму або на 1 л води триденними курсами з інтервалом два дні.

Сульфаніламідні препарати виключають з раціону за 8—10 днів до забою птиці.

При клітковому вирощуванні курчат кокцидіостатики доцільно застосовувати протягом 10 днів з часу переведення їх в акліматизатори, колоніальний цех. При необхідності через три дні препапати використовують повторно.

При утриманні молодняка на підлозі кокцидіостатичні препарати призначають з 10—15-денного віку двома-трьома 10-денними курсами з інтервалом три дні. При вирощуванні бройлерів на глибокій незмінній підстилці препарати призначають з 10— 15-денного віку кожного дня і закінчують за 3—5 днів до забою птиці.

При відсутності зазначених вище препаратів у господарстві в боротьбі з еймеріозом курей використовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурацилін, фуридин).

Щоб запобігти адаптації (привиканню) еймерій до певних хімічних засобів, не слід довше як рік використовувати один і той же кокцидіостатик у птахогосподарстві.

З метою профілактики еймеріозу потрібно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі птиці. Особливу увагу приділяють повноцінній годівлі та наявності в кормах основних вітамінів.

З профілактичною метою курчат утримують на сітчастій підлозі, молодняк і дорослих курей — роздільно, здійснюють хіміопрофілактику цього захворювання, використовуючи кокцидіостатики. Впроваджують дезинвазію зовнішнього середовища (найбільш ефективні термічні засоби та методи).

До нового й перспективного методу запобігання захворюванню птиці на еймеріоз належить імунохіміопрофілактика цієї інвазії. Імунізації піддають клінічно здорових, курчат у 10-денному віці, яким з кормом задають ооцисти трьох видів еймерій. При утриманні курчат на підлозі хіміопрофілактику проводять одноразово, при клітковому — дворазово з інтервалом сім днів. Потім протягом 20 днів цим курчатам згодовують кокцидіовіт або ампроліум в дозі 0,0125 % препарату до корму. Імунітет розвивається через 2—3 тижні і підтримується за рахунок реінвазії кокцидіями.