Лікування.

Щоб вигнати личинок оводів із шлунка і дванадцятипалої кишки однокопитних, використовують хлорофос з розрахунку 40 мг/кг (5 %-ним розчином зрошують 1 кг на тварину зернофуражу або сіна). Також всередину через зонд можна ввести тролен в дозі 90 мг/кг або мідофос — 48 мг/кг. Використовують також вільне групове випоювання 0,1 %-ного водного розчину хлорофосу або у формі лікувальних кормових гранул з 1 %-ним хлорофосом. Гранули готують із сухої трави з концкормами і згодовують одноразово дорослим тваринам у дозі 1—1,2 кг, молодняку — 0,5 кг. Личинок першого віку на слизовій оболонці ротової порожнини знищують 2 %-ним розчином хлорофосу методом зрошування у дозі 10—15 мл.

Профілактика.

До профілактичних заходів належать: захист тварин від нападу окрилених оводів, знищення їх личинок на шкірних покривах методом дрібнокраплинного обприскування 1 %-ним водним розчином хлорофосу один раз на тиждень. Досі дійових засобів і методів знищення яєць оводів не знайдено.

Бореліоз

Бореліоз (Borreliosis) спричиняє збудник Borrelia anserinum (Spirochaeta gallinarum). Боррелії, як і анаплазми,— доядерні організми і тому їх віднесли до царства прокаріотів (ряд Spirochaetalis, тип Protophyta). Хворіють домашні й дикі птахи. Бореліоз перебігає гостро, підгостро і в хронічній формі, інколи безсимптомно.

Характеристика збудника хвороби.

Борелії — ниткоподібні у вигляді спіралі (9—12 завитків) паразити, довжина яких коливається від 3 до 30 мкм, ширина — 0,2—0,4 мкм (рис. 18), досить рухливі

 

Бореліоз

(Borreliosis) спричиняє збудник Borrelia anserinum (Spirochaeta gallinarum). Боррелії, як і анаплазми,— доядерні організми і тому їх віднесли до царства прокаріотів (ряд Spirochaetalis, тип Protophyta). Хворіють домашні й дикі птахи. Бореліоз перебігає гостро, підгостро і в хронічній формі, інколи безсимптомно.

Життєвий цикл борелій відбувається в організмі свійських (гуси, качки, кури, індики, цесарки) та диких птахів. Біологічними перенощиками збудників хвороби є аргасові (Argas persicus) і дерманіссусові (Dermanussus gallinae) кліщі, а також клопи (Cimex lectularus). Механічні перенощики — кровосисні пухоїди. Борелії проникають у тіло перенощиків при кровоссанні і зберігаються у ньому тривалий час (5—8 років). Передача паразитів сприйнятливій до хвороби птиці відбувається у межах однієї І тієї ж фази розвитку кліщів, трансфазно (від личинок до німф або від німф до імаго) і трансоваріально (через яйця).

Епізоотологічні дані.

Захворювання реєструють в південних областях України. Спалахи бореліозу частіше спостерігаються влітку, оскільки кровосисні членистоногі нападають на птахів у теплу пору року (переважно при температурі повітря 15—20 °С). Тяжче хвороба перебігає серед молодняка птиці.

Імунітет.

Після видужання від бореліозу у птиці виникає стійкий і тривалий імунітет (до трьох років). Гуси більш сприйнятливіші до паразитів порівняно із качками і курми.

Патогенез.

Спочатку збудники хвороби проникають у кістковий мозок, печінку, селезінку, інші внутрішні органи, пізніше — в плазму крові птиці. Борелії виділяють токсичні продукти, здатні впливати на нервову систему, порушувати обмін речовин, пригнічувати кровотворення, підвищувати температуру тіла. Нерідко збудники хвороби при високій інтенсивності інвазії є причиною тромбозу кровоносних судин та загибелі птиці.