Макраканторинхоз свиней

Макраканторинхоз (Macracanthorhynchosis) — гельмінтозне захворювання свійських і диких свиней, яке спричинюють скреблянки-велетні Macracanthozkyncrus hirudinaceus з родини Oligacanthohynchidae. Локалізуються паразити в тонкому відділі кишечника свиней і рідко в інших видів тварин (бурундуки, білки, ондатри, собаки та ін.). Захворювання реєструються в поліських районах України та інших країнах (Білорусь, Російська Федерація та ін.).

Характеристика збудника.

Збудник хвороби М. hirudinaceus — великий гельмінт, довжина якого досягає 68 см. Тіло розширене спереду і звужене ззаду. Головний кінець має озброєний гачками хоботок, за допомогою якого паразит фіксується до стінки кишечника. Яйця овальної форми, великі, довжиною 0,08—0,1 мм і шириною 0,05—0,56 мм, зрілі, мають три оболонки. Зовнішня оболонка коричневого кольору, має дрібні, неправильно розміщені заглиблення, тому вони подібні до шкаралупи мигдального горіха.

Розвиваються скреблянки-велетні з участю дефінітивних (свійських і диких свиней) та проміжних живителів, якими є хрущі, бронзівки, жужелиці, жуки-носороги, жуки-гнойовики. Статевозрілі самці щоденно виділяють велику кількість яєць, які заковтують личинки проміжних живителів. У їх тілі личинки паразита проходять три стадії розвитку: акантор, преакантела і акантела.

Свині заражаються макраканторинхозом при поїданні заражених акантелами личинок, лялечок або дорослих жуків — проміжних живителів (рис. 68). У кишечнику свині акантели за допомогою хоботка проникають у товщу кишкової стінки, ростуть і через 2,5—4 міс перетворюються у статевозрілих самок і самців. Строк паразитування скреблянок-велетнів у свиней коливається від 10 до 23 міс.

Епізоотологічні дані.

Хворіють переважно дорослі свині, зараження яких відбувається на. прифермській території у місцях складання гною, а також на вигулах поблизу свинарників.

Патогенез.

Макраканторинхуси (скреблянки-велетні) проявляють механічну, трофічну, токсичну й інокуляторну дію на організм свиней, а іноді можуть перфорувати стінку кишечника, що супроводжується розвитком перитоніту з летальним кінцем. Внаслідок занесення патогенної мікрофлори в кишечнику патологічні процеси ускладнюються абсцесами, гнійним запаленням і некрозом уражених ділянок. Інтоксикація, алергічний стан є причиною нервових розладів, зміни складу крові і виснаження тварин.

Клінічні ознаки залежать від інтенсивності інвазії і стану організму живителя. При незначній інвазії (до 10 скреблянок) хвороба перебігає субклінічно. Висока інтенсивність інвазії (понад 50 скреблянок) супроводжується зниженням апетиту, посиленням перистальтики, кривавим проносом, недокрів'ям та прогресуючим схудненням, тварини довго лежать з підігнутими кінцівками, а при пересуванні волочать таз. Нервові порушення проявляються ознаками збудження. При перитоніті підвищується температура тіла.

Патологоанатомічні зміни.

Трупи виснажені, слизова оболонка кишечника гіперемійована, потовщена, місцями зібрана в складки, подекуди покрита виразками, некротизована. В кишечнику виявляють скреблянок, які щільно прикріплюються до стінки. На серозній оболонці порожньої і клубової кишок знаходять сіро-білі або темно-червоні горбики — місця фіксації скреблянок до стінки кишечника. У черевній порожнині може бути транссудат.