Локалізація.

Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно у дванадцятипалій кишці, а личинки — у скелетних м'язах.

Морфологія.

Самка до запліднення має довжину 1,5—1,8 мм, запліднена у віці 2—3 тижнів досягає 4,8 мм довжини та 0,07 мм товщини. В задній частині тіла розміщений витягнутий у довжину яєчник. Із яєчника через короткий яйцепровід яйця потрапляють у матку, де вилуплюються личинки.  Самець менший від самки, довжина його тіла 1,2—1,6 мм. У віці 2—3 тижнів самці збільшуються до 2,2 мм. Тіло у трихінел волосоподібне, поступово звужується до переднього кінця і потовщується до заднього. Кутикула поперечно покреслена.  Інвазійні личинки мають довжину 0,65—0,85 мм, ширину 0,03—0,04 мм. Розміщуються вони у м'язових волокнах у вигляді тугої спіралі в три з половиною обороти. Форма згорнутої личинки — витягнутий еліпс.  Розвиток трихінел відбувається за типом, характерним для паразитичних нематод, однак має особливість — розвивається в одному організмі, який є спочатку дефінітивним, а потім проміжним живителем паразита.  Природне зараження трихінельозом зареєстроване у багатьох видів ссавців, у тому числі й у людини, домашньої свині, кабана, собаки, кота, ведмедя, борсука, вовка, лисиці, тигра, гієни, куниці, соболя, рисі, їжака та багатьох інших тварин. Звільнення личинок трихінел від капсул починається зразу ж після потрапляння у шлунок і відбувається паралельно з перетравленням м'язів. Розвиток личинок у статевозрілі гельмінти і паразитування останніх відбувається у товщі стінки кишки, в яку вони проникають переднім кінцем тіла. Статеве дозрівання трихінел відбувається швидко, в окремих паразитів — 24 год. Основна ж маса нематод досягає статевої зрілості на 2—3-й день після потрапляння в організм живителя. Народження нової генерації личинок починається з 4— 8-го днів. За 2-тижневий період кожна самка відкладає у середньому 1500 личинок. Через грудний лімфатичний проток народжені личинки заносяться в кров'яне русло, звідки проникають в органи й тканини тварин та людей. В період міграції личинок знаходять в багатьох органах, у тому числі в серці, легенях, мозку, нирках, цереброспинальній рідині, черевній і грудній порожнинах. Мігруючі личинки можуть багаторазово циркулювати по кров'яному руслу й знову виходити в тканини. Однак подальший розвиток продовжують лише ті з них, які потрапили в скелетні м'язи. В м'язових волокнах личинки починають рости. Уражена м'язова клітина дегенерує, плазма її навколо паразита тьмяніє, ядро клітини збільшується і розпадається на кілька частин. Використовуючи поживні речовини живителя, личинки швидко ростуть.  Через 16—17 днів після зараження тварини личинки набувають S-подібної форми, приблизно з 21-го дня — спіралеподібної. При мікроскопії уражених м'язів через 30—36 днів з моменту потрапляння в організм тварин навколо личинки бачимо капсулу. Через З—4 міс виявляється двошаровість капсули, вона має внутрішній гіалиновий та поверхневий сполучнотканинний шари. Після інкапсуляції розвиток личинок припиняється. В м'язах людини інкапсульовані та звапнені личинки залишаються інвазійними протягом 20—27 років і більше. У деяких випадках процес звапнення відбувається дуже інтенсивно, він охоплює не лише капсулу, а й тканини личинки, що призводить до її загибелі. В зв'язку з наявністю «штамових» різновидностей трихінел у різних видів тварин капсули личинок мають різну форму. Так, капсули личинок трихінел знайдені у м'язах диких тварин (лисиця, вовк, ведмідь) мають круглу форму, типову для Т. spiralis (nativa). В уражених м'язах свійських свиней, а також у людини личинки трихінел, як правило, мають лимоноподібну форму, що е типовою для Т. spiralis (spiralis).  Утворення капсули — це специфічний запальний процес у тканинах живителя, який виникає у відповідь на розвиток паразита. Відбувається взаємна адаптація в системі «паразит — живитель». Личинка продукує спеціальні біологічно активні речовини, а в відповідь на їх дію живитель стимулює утворення капсули. Настає процес фізіологічної рівноваги, який дає змогу личинці існувати тривалий час.