Профілактика.

В неблагополучних господарствах проводять хіміопрофілактику балантидіозу свиней за 2—3 доби до відлучення поросят від свиноматок або зразу ж після нього. Препарати, які використовують для лікування, застосовують курсами по 3—5 діб з інтервалом 10—12 днів до 4-місячного віку. Для дезинвазії свинарників, предметів догляду за тваринами використовують 2-ний розчин їдкого натрію або 4%-ний розчин формаліну. Добрий засіб — негашене вапно, яке витримують 10—15 хв на підлозі тваринницьких приміщень, а потім змітають. Важливе профілактичне значення мають також такі заходи, як дотримання на свинофермах ветеринарно-санітарних правил та гігієнічних норм.

Кнемідокоптоз

У шкірі та пір'ї птиці паразитують численні представники надродини Analgesoidea, підряду Sarcoptiformes. З них найбільше значення мають кліщі родини Knemidocoptidae і роду Knemidocoptes.

Кнемідокоптоз (Knemidocoptosis) — поширене, з хронічним перебігом арахнозне захворювання старших вікових груп курей. Хворіють також індики, цесарки, перепілки, фазани, голуби, папуги та інша сухопутна птиця. Спричинюється воно коростяним кліщем Knemidocoptes mutans і характеризується ураженням шкіри ніг нижче скакального суглоба й супроводжується свербіжем, дерматитом, потовщенням кінцівок та формуванням так званої «вапняної ноги», кульганням, запаленням пальцевих суглобів з подальшим сухим некрозом тканин ніг і відпаданням окремих пальцевих фаланг, що призводить до зниження несучості, втрати господарської цінності й загибелі окремих з них. У господарствах промислового типу воно майже не зустрічається. В Україні реєструють повсюди.

Характеристика збудника.

Курячий свербун — Knemidocoptes mutans (рис. 76) — постійний паразит сухопутної птиці, який мешкає під роговими лусочками шкіри ніг. Це порівняно дрібні кліщі — 0,2—0,5 мм, роздільностатеві. Статевий диморфізм виражений добре. Так, самки мають форму тіла майже кулясту, самці — подовжено-овальну й значно менші за розміром (0,2—0,25 мм). Колір кліщів сірий з жовтуватим відтінком. Хоботок у них короткий, підковоподібний, ротові органи гризучого типу. Чотири пари ніг короткі, конусоподібні, погано розвинені у самок, особливо задні дві пари. Закінчуються всі короткими кігтевидними відростками. У самців усі кінцівки однаково добре розвинені й мають на кінцях стерженькові присоски з щетинками. На задньому кінці тіла самок є дві довгі щетинки. Кліщі живляться лімфою, запальним ексудатом та епітеліальними клітинами епідермального шару шкіри. 

Це — бінімфальні кліщі, у своєму розвитку проходять стадії личинки, німфи І, німфи ІІ та імаго. Самки живородні: за життя вони народжують 6—8 личинок. Розвиток триває 20—27 діб.

Епізоотологічні дані.

Спорадично чи епізоотично інвазію реєструють повсюди. Джерелом її є інвазована кнемідокоптесами птиця. Здорова птиця уражується при контакті з хворою або через предмети зовнішнього середовища неблагополучного пташника чи вольєри. Хворіє птиця з 5—6-місячного віку, найчастіше у 2—3 роки, тобто доросла. Поширенню інвазії сприяють скупчене утримання у темних, забруднених приміщеннях та неповноцінна годівля. Пік інвазії спостерігається у весняно-літній період. У зовнішньому середовищі кліщі зберігаються 5—10 діб, але у сухому й теплому приміщенні гинуть за кілька годин.