Профілактика.

У неблагополучних щодо телязіозу господарствах основним профілактичним заходом є поголовна профілактична дегельмінтизація великої рогатої худоби водним розчином йоду, хлорофосу або іншим препаратом. Профілактичну дегельмінтизацію проводять у зимовий період або навесні до початку льоту мух-корівниць. У період масового льоту мух тварин обробляють від нападу комах інсектицидами (емульсією ціодрину та іншими). Обробку проводять кожну декаду.

Профілактичним заходом проти телязіозу є стійлово-табірне утримання великої рогатої худоби, а також згодовування молодняку в пасовищний період фенотіазино-сольової суміші, що сприяє зниженню кількості польових мух у зв'язку з масовою загибеллю у фекаліях личинок.

Кровососки

Кровососки відносять до підряду лялькородних (Pupipara), ряду Diptera, родини Hyppoboscidae. На вівцях паразитує Melophagus ovinus, на конях — Hippobosca equina, на собаках — Н. canis, на верблюдах — Н. camelina, на лосях та оленях — Lipoptena сегvi, на птиці — види із роду Ornithomyia. Це постійні паразити тварин і птиці.

Мелофагоз овець — хронічне захворювання овець, яке спричинює овеча кровососка, або вовноїд овечий (Melophagus ovinus). Цей ентомоз завдає значних збитків вівчарству через втрату вовнової і м'ясної продуктивності овець.

Будова вовноїда.

Це безкрила, коричневого кольору комаха, тіло якої має довжину 7 мм і складається з голови, грудей, черевця (рис. 90). Тіло густо покрите щетинками та волосками. Очі складні (фасеточні). Хоботок колючо-сисного типу. Три пари товстих кінцівок закінчуються двома серпоподібними кігтиками. У самок черевце широке, а у самців — округле. Самки відкладають рухомих личинок, які невдовзі покриваються твердою оболонкою коричневого кольору. 

Біологія збудника.

Живляться кровососки кров'ю овець. У запліднених самок у яйцепроводах із яєць вилуплюються личинки, які ростуть, живлячись виділеннями статевих залоз. Поступово самка відкладає зрілі личинки, покриті густою клейкою масою, яка швидко висихає і личинки приклеюються до вовни. Через кілька годин зовнішні покриви личинок твердіють і вони перетворюються у лялечок, з яких через З—4 тижні виходять дорослі комахи (імаго). Самки живуть у вовні до 8 міс, народжуючи за цей час до 30 личинок. Тривалість життя самців менша (до 3 міс). Поза тілом живителя кровососки гинуть приблизно через тиждень.

Епізоотологічні дані.

Мелофагоз реєструють у різних природних зонах України. Тяжче хворіє молодняк тонкорунних порід овець. Кількість вовноїдів різко збільшується у кінці зими й навесні. У холодну пору року кровососки паразитують на ділянках шкіри з довгою вовною (спина, груди, складки шиї), літом — у промежині, на вим'ї самок і мошонці самців. Після стрижки вовноїди переміщуються на непострижених ягнят.

Патогенез та клінічні ознаки.

Уколами хоботків кровососки спричиняють порушення цілісності шкіри, занепокоєння тварин, дерматити. Руно забруднюється загиблими комахами й пупаріями (оболонки лялечок). Світле руно від фекалій кровососок набуває сіро-зеленого кольору. Слина рунців справляє токсичну й антигенну дію на організм овець. При паразитуванні на одній тварині сотень і тисяч комах поведінка та зовнішній вигляд овець істотно змінюються. Характерними ознаками є шкірний свербіж, тварини занепокоєні, захоплюють зубами сверблячі ділянки шкіри, у подальшому з'являються облисіння, вовна звалюється пучками, спостерігається прогресуюче схуднення, а інколи й нервові явища.

Діагноз ставлять на підставі виявлення у руні овець рухомих вовноїдів або їх лялечок. Мелофагоз необхідно диференціювати від псороптозу (збудники різні за розмірами і будовою).