- •Ценуроз церебральний
- •Фасціольоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Гіподерматози
- •Будова гіподерм.
- •Біологія оводів.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Заходи боротьби та профілактика гіподерматозу.
- •Еймеріоз курей
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патолагоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Еймеріоз кролів
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Еймеріоз великої рогатої худоби
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Токсоплазмоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Естроз овець
- •Будова еструса.
- •Біологія овода.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Заходи боротьби та профілактика естрозу.
- •Аскаридоз свиней
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Неоаскаридоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бабезіоз собак
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бабезіоз коней
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Лікування.
- •Бабезіоз великої рогатої худоби
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Гастрофільоз однокопитних
- •Біологія оводів.
- •Патогенез.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бореліоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Бореліоз
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Опісторхоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Псороптоз кролів
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування і профілактика.
- •Псороптоз овець
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Анаплазмоз
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Сірі м'ясні мухи (вольфартіоз).
- •Будова збудника.
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез та клінічні ознаки.
- •Діагноз.
- •Заходи боротьби та профілактики.
- •Дикроцеліоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Заходи боротьби та профілактика.
- •Ехінококоз
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика та заходи боротьби.
- •Диктіокаульоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Балантидіоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Кнемідокоптоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез і клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Макраканторинхоз свиней
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Саркоцистоз
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Отодектоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування і профілактика.
- •Метастронгільоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Трихінельоз
- •Характеристика збудника.
- •Локалізація.
- •Морфологія.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Диференційний діагноз.
- •Профілактика трихінельозу.
- •Токсокароз і токсаскаридоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Дирофіляріоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Лікування.
- •Телязіоз великої рогатої худоби
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Кровососки
- •Будова вовноїда.
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез та клінічні ознаки.
- •Заходи боротьби та профілактика.
- •Стронгілоїдоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Заходи боротьби з мухами.
- •Деларвація біотопів мух.
- •Дезинсекція.
Лікування.
Для дегельмінтизації свиней при аскаридозі застосовують піперазину гексагідрат, солі піперазину (адипінат, сульфат, фосфат), гігроветин, нілверм, тетрамізол гранулят, фенбендазол (панакур, фенкур, сіпкур, бровадозол), фебантел (ринтал) та ін.
Препарати піперазину призначають груповим методом два рази на день у суміші з кормом без попередньої голодної дієти в разових дозах: молодняку масою до 50 кг — з розрахунку 0,3 г/кг маси тварини, свиням масою понад 50 кг — 15 г на тварину. У день дегельмінтизації зменшують одноразову норму корму в два рази, а для поросят до кормової суміші додають молочну сироватку або м'ясний відвар. Хворих, з поганим апетитом поросят дегельмінтизують невеликими групами.
Нілверм застосовують поросятам-сисунам підшкірно у вигляді 10 %-ного водного розчину в дозі 1 мл на 10 кг маси тварини одноразово; поросятам від 2- до 6-місячного віку — 0,015 г/кг І підсвинкам, старше 6-місячного,— 0,01 г/кг маси тварини одноразово всередину з кормом.
Тетрамізол гранулят призначають свиням всередину в дозі 0,05 г/кг маси груповим методом з кормом. Препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сіпкур, бровадозол) — у дозі 15 мг/кг маси тварини за діючою речовиною протягом одного дня груповим методом у суміші з кормом.
Фебантел (ринтал) застосовують всередину в дозі 5 мг/кг маси тварини за діючою речовиною протягом двох днів.
Гігроветин дають свиням у вигляді домішки до корму (1,5— 2 кг препарату на 1 т комбікорму), який згодовують щоденно в сухому, запареному й вареному вигляді за зоотехнічними нормами: поросятам 2-тижневого віку з профілактичною метою — протягом 75 днів, а з лікувальною — 35 днів.
Профілактика.
У неблагополучних щодо аскаридозу свиней господарствах профілактичні заходи проводять диференційовано з урахуванням зон, спеціалізації та системи свинарства.
У репродукторних і племінних господарствах профілактичну дегельмінтизацію свиноматок проводять за місяць до масових опоросів і восени. Преімагінальні профілактичні дегельмінтизації молодняка свиней здійснюють груповим методом тими ж препаратами, що й при лікуванні, з квітня по грудень триразово: перший раз у 35—40-денному віці, другий — у 50—55-денному і при досягненні 90-денного віку, а з грудня по квітень спочатку з 50—55-денного, а потім у 90-денному віці.
У спеціалізованих відгодівельних свиногосподарствах тварин дегельмінтизують під час профілактичного карантинування (за результатами дослідження проб фекалій). Періодично дезинвазують приміщення (після відправлення свиней на забій).
У загальному комплексі заходів, спрямованих на боротьбу з аскаридозом свиней, велику роль відіграє дезинвазія приміщень і території свиноферми. В неблагополучних господарствах через 3— 10 днів після дегельмінтизації проводять поточну й заключну дезинвазії, а в благополучних — профілактичну два рази на рік (весною і восени).
Дезинвазію свинарників-маточників роблять перед кожним туром опоросу, а приміщень для молодняка — перед черговим завантаженням їх новою групою дорощування.
З дезинвазійних засобів застосовують у гарячому стані (70— 80°С) 5 %-ну емульсію ксилонафту, 3 %-ний розчин однохлористого йоду, 4—5 %-ний — натру гідроокису і 3 %-ний розчин карбатіону з розрахунку 1 л на 1 м2 площі, що підлягає обробці. Використовують також 5 %-ний гарячий водний розчин їдкого натру при дворазовій обробці через 1 год з розрахунку 0,5 л на 1 м2.
На вигульних майданчиках і в соляріях підлога повинна мати тверде покриття, годівниці й корита перед роздаванням кормів та води очищають, а через кожні 10 днів їх дезинвазують окропом. Кормовий раціон свиней повинен бути повноцінним щодо кількості й якості. Особливу увагу приділяють знезараженню гною. На усіх свинофермах і в таборах обладнують вбиральні, які утримують у належному гігієнічному стані.
У спеціалізованих свинарських господарствах промислового типу основну увагу приділяють дезинвазії навколишнього середовища (знезараження безпідстилкового гною, приміщень, обладнання і предметів догляду), забороняється завозити на промислові ферми кнурів та свиноматок, уражених аскаридозом.