Тема 2. Стан розвитку мережевої торгівлі в Україні

1. Історія розвитку мережевої торгівлі в ритейлі України.

2. Експансія транснаціональних торговельних мереж до України.Рівень сетевізаціі вітчизняного ринку.

3. Мережеві формати в Україні, їх відмінні особливості та проблеми розвитку.

4. Механізм державного регулювання процесів сетевізаціі роздрібної торгівлі в Україні.

1. Історія розвитку мережевої торгівлі в ритейлі України

Термін «ритейл» (retailing) – роздрібна торгівля – походить від старовинного французького слова «retailler», що означає «частина чого-небудь», «розрізати що-небудь на шматочки». Тобто роздрібний торговець ділить велику кількість товару на невеликіпорції для продажу споживачам.

У СРСР перший великий універсальний магазин «Фрунзенський» був відкритий уЛенінграді як магазин самообслуговування. До того практикувалася торгівля виключно через прилавок. На 370 метрах прилавків-«гірок», обладнаних холодильним устаткуванням, продукти знаходилися у відкритому доступі, площа торгового залу складала 1 200 м², було 15 касових апаратів новітньої конструкції, італійськейамериканське обладнання –усе це дозволяло обслуговувати в день до 17 тис. покупців. До 1980 року в Ленінграді налічувалося 30 універсамів.

Ще один формат – універмаг (непродовольчі товари). До теперішнього часу лише одиниці універмагів не здають свої площі в оренду. Решта перетворилися на торгові центри, що складаються з багатьох незалежних магазинчиків. УСРСР розвивалися також спеціалізовані магазини: «Дитячий світ», «Спорттовари». Успішно працював «Посилторг». Радянська торгівля зруйнувалася разом з розвалом системи.

У 1990-ті роки українська торгівлявикористала досвід західних країн 1960-х років, колиторговельні компанії усвідомили необхідність просування власних брендів. Але до цього західні країни йшли приблизно 40 років, на досягнення граничної концентрації пішло ще 30 років. Зараз в Німеччиніп’ятьнайбільших роздрібних операторів контролюють 65 % ринку, у Великобританіїчотири мережі – більше 70%, у Франціїп’ятьнайбільших мереж – 85 %,уДанії дві лідируючі мережі – 60 %. В Україні в 2007 році в торгівлі продовольчими товарамичастка сучасних форматів склала лише 32,6 %, а частка п’ятірки найбільших –приблизно5 %.

Прагнення уряду подалатиінфляцію наштовхнулосяна величезний дефіцит державного бюджету, який можна було покрити тільки емісією грошей. Центральний банк видавав підприємствам дешеві кредити у величезних обсягах. Маючи право емітувати безготівкові рублі, центральні банки інших колишніх радянських республік активно кредитували свої уряди і підприємства. Породжена такоюемісією інфляція імпортувалася в Україну.

Ситуацію загострювало й те, що неприватизовані державні підприємства не вміли торгувати в умовах вільного ринку, не реагували на зміну ринкового попиту. Їх директоризазвичкою чекали державних дотацій.

Країна поділилася на продавців і покупців. У свідомості народу були легалізовані поняття «спекуляція» та «фарцовка», за які за радянської влади можна було потрапити до в’язниці.

«Залізна завіса» впала, і наші співгромадяни усвідомили, як бідно вони живуть порівняно з населенням західних країн. Вонипрагнули швидшевгамувати«товарний голод»,котрий існувавв умовах тотального дефіциту 1980-х. З’явилися дрібнооптові, речові й продовольчі роздрібні ринки, депридбатиможна було все.

До 1 листопада 1990 року долар уСРСР офіційно коштував 63 копійки, хоча громадянитакомерційні організації купити його за цією ціною не могли. У квітні 1991 року на перших ринкових торгах за долар давали 32,35 рублів, 3 січня 1992 року – 150 рублів, а 24 грудня 1992 року – вже 414,5 рублів. Падіння рубля відображало найжорстокішуфінансовукризу, яка призвела дозанепаду СРСР, колишнім радянським республікам належало відбудувати ринкову економіку. Націнка не опускалася нижче 100–200 %.

Прибутковими були комерційні намети площею 3×4 метри з асортиментом від кулькових ручок до побутової технікитаквітів. Вони розміщувалися на будь-яких вільних місцях у зонах максимального людського потоку. А полицідержавних магазинів, звиклих до розподільчої системи, залишалися переважно порожніми або асортимент бувдужебідний.

Ціни зростали, але грошівнаселення були. Ринок вимагав товарного наповнення. І тільки швидкий оборот здатний був принести стартовий капітал. Для багатьох нині успішних підприємців досвід і зв’язки тих часів визначили формат їх майбутнього бізнесу. Промисловість була ще не здатна виробляти сучасні товари. Позитивновпливнулидві законодавчі новації: свобода виїзду за кордон та можливість вільного ввезення товарів на суму до 5 тис.доларів. Формально митом не обкладалися тільки товари, що ввозяться для «особистого вжитку», але за досить помірну плату ця пільга відкрила канал для безмитного комерційного імпорту.

У 1992–1994 роках з’явилися «перекупники», які возили товари з Туреччини, Польщі, Фінляндії, Китаю. Вони не реєстрували свою підприємницьку діяльність, не платили жодних податків, крім збору за право торгівлі. Багато «перекупників» самі не торгували на ринку, а здавали товар колегам, які мали кілька торгових точок. Норма прибутку незменшуваласянижче 100 % за одну поїздку, що дозволяло починати бізнес навіть при закупівляхусього на 500–600 доларів.

За розрахунками Інституту економіки перехідного періоду, в 1995–1999 роках вартість ввезених «перекупниками» з далекого зарубіжжя товарів досягала 2,5–3 млрд доларів на квартал, що становило приблизно третину всього українського імпорту (без урахування імпорту з інших країн СНД). При цьому офіційно зареєстрований імпорт одягу, взуття, побутової техніки, тканин, парфумерії в 1995 році становив близько 1,5 млрд доларів.

З 1992 року в країні почалася масова легальна приватизація. Проводиласявона відповідно до прийнятогоЗакономУкраїни «Про приватизацію державних і муніципальних підприємств».

Магазини, ресторани, підприємства громадського харчування та побутового обслуговування перебували в муніципальній власності і підлягали у 1992 році обов’язковій приватизації. Найчастіше колективи магазинів самі викуповували бізнес, обравши третій варіант пільг при приватизації. Але не завжди директорам приватизованих магазинів вдавалося утримати їх«на плаву». На допомогу прийшло перше покоління українських підприємців,якіосвоїлиосновиторгівлі на ринках.

Бізнесмени мали до того часу в управлінні кілька точок на продовольчому ринку чи дрібнооптовий бізнес. У них були гроші, досвід, бажання розширювати бізнес, а головне – бажаннявиглядати цивілізовано. Приватизовані магазини давали їм шанс реалізувати своїплани. Викуп у колективів торгових площ дозволяв перейти від «брудної» до більш прогресивної формиторгівлі – міні-маркетів – маленьких магазинівз великим асортиментом товарів, в основному імпортних.

«Перекупники» до того часу ознайомилися з роботою магазинівуТуреччині, Польщі, Фінляндії, куди їздили за товаром, і, отримавши велику торгову площу (порівняно з їх колишніми 3×4 м), сміливовикористовували досвід зарубіжних колег. Відмова від прилавка і викладеннятовару в торговому залі давали змогузбільшувати оборот приблизно на 50 %.

Істотною конкурентною перевагою була і цілодобова торгівля. Великий асортимент алкоголю, супутніх товарів задовольняв попит широких верств населення. Залучали яскраві вивіскитакримінальних елементів – через міні-маркет можна було легалізувати гроші, зароблені рекетом та іншими протизаконними операціями.

У новій якості з’явились універсами, які стали називатисясупермаркетами. Вони значно розширили асортимент не тільки продовольства, але і непродовольчих товарів, користуючись великими площами і більш щільною викладкою.Зараздо супермаркетів відносять магазини самообслуговування площею від 1 000 до 5 000 м², де на непродовольчі товари може доводитися 20–35 % асортименту, який налічує 10–25 тис. найменувань.

У 1993–1994 роках по всій країні почали відкриватися магазини дрібнооптової торгівлі формату cash & carry. Товар уних продавався тільки упаковками, а не штучно. Успіх магазинів нового форматув1995 роцісприявзбільшенню кількостідрібнооптових ринків. Люди із задоволенням сталискуповуватипродуки на тижденьуперед. Надалі ця звичка дозволила гіпермаркетам швидко стати популярними.

1994-й став роком масового розвиткуречових ринків. Численні «перекупники» постачалиспоживачівкитайським текстилем, турецькими шкіряними куртками, кросівками Adidas невідомого походження, популярними в той час спортивними костюмами, джинсами, секонд-хендом з Європи.

У 1993–1994 роках відкривали свої перші магазини і сучасні лідери торгівлі побутовою технікою – «Технополіс», «Ельдорадо», «Фокстрот». Формат вузькоспеціалізованої торгівлі дозволяв кваліфіковано роз’яснювати покупцям технічні особливості техніки. Крім того, магазини викликали більше довіри і давали гарантію, що було важливопід час придбанняречей довгострокового використання (холодильника, телевізора, відеомагнітофона).

Цивілізовано непродовольчий ринок почав розвиватися пізніше –у1997–1998 роках, з початком будівництва торгових центрів. Наосновірадянських універсамів зародивсяпродовольчиймережевароздрібна торгівля.

Істотні переваги в епоху вільного розвитку торгівлі мали великі міста «мільйонники»,у яких був готовий купівельний попит і забезпечений вихід на зарубіжні ринки, оскільки імпортні товари складали основу успішної торгівлі.

Можна сказати, що до кризи 1998 року торгівля зробила лише перші кроки на шляху до цивілізації. Новітня історія нашої країни недарма ділиться на період «до 1998 року» та «після 1998 року». Через різкий стрибок валютних курсів багато підприємців просто фізично не могли віддати борг своїм зарубіжним партнерам – їм не вистачало поточногоприбутку. Торгівля важко переживала кризу. З одного боку, населенняпачалоскуповувати на швидко знецінюванігроші все – навітьті товари, які не мали попиту,і магазини різко збільшилиобіги. З іншого – ті, хто не встигав корегувати ціни, змушені були закуповувати нові партіїзабільш високимив кілька разів цінами. Криза показала, що управляти дебіторською заборгованістю треба вміти.Підприємства, зіткнувшись з неповерненням боргу, відчували різкий дефіцит оборотних коштів. Знову товари стали відвантажувати тільки з оплатою за фактом.

Багато компаній на момент кризи не мали налагодженої системи обліку тане могли точно підрахувати ні свої збитки, ні розмір заборгованості дебіторів, яку ще можна було стягнути. Чимало фірм ліквідувало свій оптовий бізнес, а найбільш успішним вдалося відновити товарообіг у 1999 році. Саме в 1998–1999 роках більшість сучасних лідерів мережевого ритейлу відкривали свої перші магазини або переорієнтувалися на роздрібну торгівлю.

Найпопулярнішим форматом став дискаунтер – магазин, який базується на п’яти вигодах для покупця: підтримання низьких цін, зручне розташування, оптимальний асортимент товарів, гарантії якості продукції, якісне і професійне обслуговування покупців. Асортимент дискаунтера невеликий (1 500–3 000 найменувань), площа до 1000 м², при цьому майже весь товар виставляється в торговому залі, тим самим досягається економія на складських площах.

Існувати у форматі дискаунтера з середньою націнкою 10–12%, щоб конкурувати з дрібногуртовим ринком, компанія може тільки за рахунок зниження витрат на доставку, передпродажну підготовку і т. ін. Підйом економіки за рахунок імпортозаміщення тривав до 2001 року. У 2002 році вплив цього чинника зменшився, але економічна стабільність і зростаючі з 1998 року ціни на нафту позитивно відбилися на гаманцях наших співгромадян. Підвищувалися вимоги не тільки до якості та асортименту товарів, але і до рівня сервісу. Українців перестали влаштовувати відкриті ринкитамаленькі магазинчики. Починався відтік покупцівумережеві дискаунтери та супермаркети. Люди все більше стали споживати продуктів «поза домом» –укафетаресторанах.

Вагомийпоштовх до розвитку роздрібної торгівлі в Україні дав прихід західних торговельних мереж.

Поява в 2000-х роках шведського концерну ІКЕА і німецької компанії Metro Сash & Сarry, що входить до міжнародної групи Metro AG, стало справжньою подією. Такий формат близьких і доступних для покупців речей стали застосовувати тепер багато магазинів товарів для будинку і ремонту. Товари повинні бути доступні покупцеві, він повинен, розуміти як може їх використовувати і за необхідності скористатися допомогою кваліфікованого продавця. І, звичайно, треба подбати про зручність вантаження і доставки великогабаритної покупки. Головним результатом приходу великих іноземних корпорацій в українськуроздрібну торгівлюстала серйозна боротьба за зниження цін. Іноземні ритейлери використовували свої договори з великими міжнародними виробниками продуктів харчування і товарів народного споживання для отримання найнижчих цін на ринку. Для вітчизняних торговців це, з одного боку, стало проблемою, з іншого – дало можливість навчитися «продавлювати» постачальників. Завдяки своїм масштабам міжнародним компаніям простіше входити на наш ринок з великими форматами (торгові площі від 5 тис. м², асортимент продовольчих і непродовольчих товарів від 40 до 150 тис. позицій), і це для них особливо привабливо. Середня площа магазинів ІКЕА – 25 тис. м², Metro Сash & Carry – 7–9 тис.). На непродовольчі товариу гіпермаркетах припадає від 35 до 50 % загального асортименту. Непродовольчий сектор представлений різними групами товарів: одяг і взуття, косметика, побутова хімія, електроніка, різна побутова техніка, меблі, будівельні матеріали.

Низький рівень націнки компенсується масштабними оборотами. А висока концентрація бізнесу дозволяє економити на логістиці, оформленні документів та інших витратах, що робить інвестиції більш вигідними. Якби іноземні компанії увійшли на українськийринок раніше, то швидше за все змогли б без перешкодзахопити його, як відбулося в Польщі, Чехії, Угорщини. Але в нашій країні іноземців налякалакриза 1998 року, коли багато західних компаній навіть вивели свої представництва в сусідні, як їм здавалося,успішніші країни. Завдяки цьомувнаших мережевих операторів з’явився шанс зміцнітийотриматидосвід. Адже найважливіше при відкритті та управлінні великим гіпермаркетом – це постійне зниження витрат за рахунок налагоджених бізнес-технологій.

Український продовольчийринок вступив у стадію зрілості,відбуваєтьсяактивна консолідація за рахунок поглинання дрібних і середніх гравців. Мережеві торговельні компанії, яких сьогодні в Україні налічується близько 70, диференціюються за територією охоплення (національні, регіональні, локальні), форматом, кількістю власних торговельних підприємств, обсягами діяльності тощо. Зважаючи на стратегічні пріоритети, умовно вони поділяються на універсальні та спеціалізовані – за критеріями асортиментної політики, споживчої аудиторії або організаційної форми.

За підсумками останніх років, на національному рівні саме спеціалізовані мережі, які орієнтуються на моноформатність і максимальне територіальне охоплення, є лідерами продовольчого ринку за показниками темпів зростання, кількості магазинів та роздрібного товарообороту. Зазначимо, що основною організаційною формою більшості спеціалізованих роздрібних мереж залишається «гіпермаркет», дещо менше функціонують у форматі «дискаунтер». У той же час на локальному рівні спеціалізовані торговельні мережі відрізняються незначною кількістю та концентрацією на вузький сегмент споживачів.

Універсальні мережі є більш розповсюдженими на локальних ринках, максимально охоплюючи різнорідні групи споживачів. Їх діяльність ґрунтується на засадах мультиформатності (ЗАТ «Фоззі»), диверсифікації та розвитку спеціалізованих форматів (наприклад, виникають такі типи магазинів, як супермаркет, гіпермаркет, преміум, біля дому). Стрімкому їх розвитку сприяє також мобільність організаційних структур, що дозволяє розвиватися залежно від конкретизації цілей.

Рис. 4 – Рейтинг форматів,новостворених у 2010 р. підприємств мережевої торгівлі

За даними Держкомстату,в 2010 р. обсяг роздрібного товарообігу України становив 529,9 млрд грн, що порівняно вцінах на 7,6 % більше від обсягу попереднього2009 року.

Для комплексного оцінювання тенденцій розвитку торговельних мереж важливо визначити насиченість українського ринку продовольчої роздрібної торгівлі.

У середньому забезпеченість торговельними площами на тисячу населення в Україні становить 89,88 м², у той час як у Європі цей показник становить 198 м². Найбільша насиченість спостерігається в західному регіоні (середній показник 106 м²/тис. чол.), що зумовлено високою концентрацією торгових площ у Рівному (179 м²/тис. чол.), найменша – в Північній Україні (71 м²/тис .чол.). Найгірші показники насиченості спостерігаються у Сумах (53 м²/тис. чол.).

Для сучасного етапу розвитку ринкової економіки в Україні в посткризових умовах характерним є динамічний розвиток торгівлі, котрій притаманна найбільша сприйнятливість. Вона завжди чуйно реагує на зміну потреб населення і бізнесу. Роль торгівлі в економіці країни та регіонів весь час зростає. Посилюються процеси інтернаціоналізації торговельної діяльності. Зростає внесок сфери торгівлі у валовий національний та регіональний продукти. Безперервно розширюється асортимент пропонованих товарів. Забезпечується задоволення зростаючих і все більш різноманітних потреб різних верств населення.Упроваджуються різноманітні формати торгівлі.Вищезазначенеобумовлює значущістьдосліджень торгівлі та її найбільшийрозвиток.

Отже, розвитокторговельних мереж в Україні в післякризовий період відбувається в цілому з наростаючими темпами. З’являються нові оператори ринку. Переважно українські. Для іноземних операторів Україна знову стає привабливим об’єктом. Тенденціями розвитку торговельних мереж України можна вважати: консолідацію, глобалізацію, спеціалізацію.

2. Експансія транснаціональних торговельних мереж до України. Рівень сетевізаціі вітчизняного ринку

На українському ринку сьогодні присутня велика кількість торгових операторів, які надають споживачам можливість швидко, дешево, недалеко від дому купити все необхідне. Серед них такі торгові мережі, як Фоззі (Сільпо, Фора, Фоззі) – 178 супермаркетів, ТОВ Гарантія Трейд (Фуршет) – 69 супермаркетів, Пакко-Холдинг (Вопак) – 52 супермаркети, Квіза Трейд (Велика Кишеня) – більше 30 супермаркетів і т. д.

Одна з останніх тенденцій розширення – поглинання дрібних мереж більш великими. Компанії з невеликим обсягом продажів не можуть вимагати від постачальників дисконти, тому програють великим мережам, які завдяки обсягам закупівель отримують знижки і, відповідно, покупців. Наприклад, корпорація «Пакко-Холдинг» купила мережі супермаркетів «ABC» і «Дуглас» у Хмельницькому, а компанія «Еко-маркет» придбала у торговельній мережі «Дастор» два супермаркети у Вінниці і один в Житомирі. До речі, за останні два роки з ринку зникли мережі «Дніпрянка», «Бриг», «Тіко-маркет», «Делікатес», «Spar» та інші.

Поглинанням дрібних операторів справа не обмежується – нещодавно Фоззі вивела на ринок власну торгову марку «Премія», уклавши договори з 14 виробниками продуктових виробів з СНД і Європи. Власна торгова марка дозволить ритейлеру знизити ціни на продукти, зберігаючи якість, і таким чином залучити покупця і збільшити обсяг продажів. За прогнозами аналітиків, власні торгові марки незабаром з’являться й у інших торгових операторів, тобто конкуренція стане ще жорсткішою.

За даними видання «Нова торгівля» – темпи зростання прямих продажів в Україні в шість разів перевищують світові. Деякі іноземці вже прийшли на український ринок (Metro), а деякі тільки вивчають його - і не за горами той час, коли вже іноземні корпорації - монстри почнуть поглинати місцеві торгові мережі і будувати свої маркети по всій Україні.

Приклади торговельних мереж, експансійованих в Україну

Мережа гіпермаркетів FOZZY – це оптові магазини, що працюють у форматі cash and carry, з асортиментом близько 30 000 позицій, об’єднуючих продуктовий і непродуктовий напрями.

Мережа гіпермаркетів FOZZY почала свою історію з 1998 року з оптової торгівлі продуктами харчування. Сьогодні гіпермаркети FOZZY працюють у Вишневому, Пролісках, Одесі, Рівному.

Основна аудиторія покупців – представники дрібного і середнього бізнесу, які отримують оптимальні асортиментні і цінові пропозиції при оптових закупівлях товарів. Клієнтам доступні всі переваги цивілізованого ведення бізнесу, наприклад, безкоштовний паркінг, доставка товару, відстрочення платежу, можливість розраховуватися платіжними картами Visa і Master Card, готівковий і безготівковий розрахунок, програма лояльності з використанням дисконтної карти, нарахування бонусів за покупки та багато інших можливостей.

Для більшої частини асортименту запропоновано клієнтам ціни, на яких можна заробити, використовуючи куплений товар у своєму бізнесі (роздрібній торгівлі, продуктових магазинах, ресторанному бізнесі тощо). Саме тому партнерами компанії на даний момент є більшніж 10 тис. компаній і приватних підприємців.

Мережа є частиною торговельно-промислової корпорації FOZZY, що дозволяє отримувати оптимальні вхідні ціни від постачальників і, як наслідок, мати можливість запропонувати оптимальні ціни клієнтам.

Експансія торгової мережі «Метро» на Україну – один із напрямів розвитку світової мережі фірмових магазинів німецької компанії «Mетро Груп» (англ. Metro Group), відкриття і розвиток її торгових площ на території України.

Заснував компанію Metro Сash & Сarry Отто Байсхайм (нім. Otto Beisheim) у 1964 році в Західній Німеччині. У 1967 році було організовано товариство «Метро» з рівними частками Отто Байсхайма, сім’ї Шмідт-Рутенбек (Schmidt-Ruthenbeck) і компанії Franz Haniel & Cie. Пізніше в числі партнерів виявилася Dutch Steenkolen Hendelsvereniging NV (SHV) і підприємство було перетворено в Makro Zelfbedienigsgroothandel CV, у якому засновникам належало 40 %.

Освоївши німецький ринок, компанія відкрила підрозділи в Нідерландах, а потім і по всьому світу (крім Америки). Сьогодні це лідер міжнародного ринку в секторі сash & carry. 70 % статутного капіталу належить холдингу «Метро Кеш Енд Керрі Інтернешнл» (Німеччина), ще 30 % – «Метро Кеш Енд Керрі Інтернешнл» (Нідерланди). Головний офіс «Метро Груп» розташований у Німеччині в Дюсельдорфі.

«Метро Кеш енд Керрі» (англ. Metro Cash & Carry) – торговий підрозділ німецького концерну «MЕТРО Груп», заснованого в 1996 році і керуючого близько 2,5 тис. магазинів e 33 країнах світу. Групі належать наступні бренди: Metro/Makro (формат «кеш енд керрі»), Real/Extra (роздрібний продаж продовольчих товарів), Media Markt, Saturn (домашня електроніка), Praktiker (формат «Все для будинку» і «Зроби сам»), Galeria Kaufhof (формат універмагу).

«Метро Кеш енд Керрі» є за розміром третьою торговельною мережею в Європі і п’ятою в світі. Кількість співробітників компанії складає близько 290 тис. чоловік.

В Україні компанія почала свою діяльність, відкривши перший магазин у Києві в серпні 2003 року. «Метро» стала другою іноземною компанією після польської Billa, що прийшла на ринок України.

Сьогодні функціонують 25 оптових магазинів мережі: чотири в Києві, два у Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Харкові та по одному у Львові, Луганську, Кривому Розі, Полтаві, Вінниці, Запоріжжі, Чернівцях, Миколаєві, Рівному, Івано-Франківську, Макіївці, Маріуполі та Сімферополі. «Метро Кеш енд Кері Україна» співпрацює з більш ніж 1,3 тис. українськими та міжнародними компаніями. Переважну частину товарів (90 %) компанія закуповує в українських виробників. Магазини «Метро» пропонують понад 3 тис. найменувань продовольчих і непродовольчих товарів під 18 власними торговими марками.

У «Метро Кеш енд Керрі» вважають Україну одним із найбільш пріоритетних ринків, компанія інвестувала в економіку країни € 460 млн.

В Україні діють понад 30 роздрібних мереж, які становлять 25–30 % сукупного товарообігу. Найбільш великими представниками за обсягом продажів, разом з «Метро», є мультиформатна корпорація Fozzy Group (супермаркети «Сільпо», «Фора», «Фоззі», «Буми-маркет»), компанія «АТБ-маркет», «Фуршет», «Пакко-холдинг» («Вопак», «Пакко»), «Квіза Трейд» («Велика Кишеня», «Просто маркет»).

Фундаментом ритейл-мережі Auchan (рос. «Ашан») стало сімейне текстильне виробництво, засноване подружжям Луї і Маргаритою Мюльє в містечку Рубе на півночі Франції. Пізніше для забезпечення діяльності фірми була утворена група Phildar, якою керували 11 дітей родинии Мюльє. Серед них і майбутній засновник Auchan Жерар Мюлле, який пройшов шлях від майстра цеху на фабриці до директора з продажу.

У 1961 році Жерар Мюльє відкрив магазин самообслуговування площею 600 м ². Підприємство розмістилося в ангарі робочого кварталу міста Лілль. Та частина міста називалася Верхні луги (фр. Hauts champs), звідси новий магазин отримав назву Hauchan, а пізніше був перейменований в Auchan за порадою родичів засновника.

Основними власниками Auchan є члени сім’ї Мюльє, в 2008 році їх було 550 чоловік. Відповідно до досягнутої у 1955 році угоди, всі родичі володіють рівними частками в усіх підрозділах. Спочатку родинний бізнес був закритий для сторонніх, але з 1977 року акції компанії стали поширюватися і серед співробітників Auchan.

Відкриття першого гіпермаркету на території України відбулося 29 березня 2008 року в Києві, а в кінці того ж року була відкрита друга торгова точка в Донецьку. Протягом 2009 року торгова мережа розширилась ще на п’ять магазинів – три в Києві й області, і по одному в містах Кривий Ріг і Запоріжжя. У 2010 був відкритий Auchan у Львові.

Таким чином, до сьогодні в мережу об’єднанні вісім гіпермаркетів, управління якими здійснює дочірня компанія ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна». Частка імпортного товару складає близько 15 %, більшість постачальників «Ашана» в Україні – українські підприємства.

Незадовго до входження на національний ринок «Ашан» заручився підтримкою української продовольчої мережі «Фуршет»: у 2007 року було створено два спільних підприємства для формування мережі гіпермаркетів і торгово-розважальних центрів.

Відхід з українського ринку у 2009 року російської роздрібної мережі гіпермаркетів «О’кей» прискорив експансію Auchan, оскільки допоміг французам вирішити проблему браку відповідних торгових площ. Компанія-девелопер «Панорама груп» передала ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» права довгострокової оренди торгових площ загальною площею 44 тис. м² у Києві, Кривому Розі, Запоріжжі та Сімферополі, що раніше належали «О’кей».

Зараз в Україні здійснюють свою діяльність 8 національних операторів (торгових мереж, які присутні в 4–5 економіко-географічних регіонах країни), 7 регіональних операторів (у 2–3 регіонах), 48 локальних операторів (у 1 регіоні) і 5 міжнародних операторів (центральний офіс і контроль діяльності здійснюється з-за кордону). У табл. 4 представлено регіональну концентрацію продовольчих торговельних мереж, їх кількість та операторів.

Таблиця 4

Регіональна концентрація продовольчих торговельних мереж

Регіон/ область	Назва торговельної мережі	Оператор торговельної мережі	Кількість мереж, од.	До підсум-ку, у %
1	2	3	4	5
Західний регіон	Сільпо, Фора, Фуршет, Вопак, ЕКО-маркет, Наш Край, Велика Кишеня, Рукавичка, Таврия B, Меtrо саsh & саrrу, Барвінок, Колібріс, Наш!, Фаворит, Ровекс, Торговий світ, Колос, Novus, Пакко, Фреш, Ашан, Край, Країна, Арсен, Гостинний дім, Караван, Салют, Фоззі саsh & саrrу, Барва, Там Там	національні, регіональні, локальні, між­народні	30	22,1
Північний регіон	АТБ-маркет, Сільпо, Фора, Фуршет, Вопак, ЕКО-маркет, Наш Край, Велика Кишеня, Rainford, SРАR, Квартал, Союз, Frеsh-маркет, Меtrо саsh & саrrу, Колібріс, Наш!, Союз, Віllа, Бі маркет, Novus, Островок, Ашан, Край, Країна, Караван, Перекресток, Фоззі cash & carry, МегаМаркет	національні, регіональні, локальні, між­народні	28	20,6
Центральний регіон	АТБ-маркет, Сільпо, Фуршет, ЕКО-маркет, Наш Край, Велика Кишеня, SPAR, Меtrо саsh & саrrу,, Амстор, Віllа, Квартал-маркет,Гранд Маркет	національні, локальні, між­народні	13	9,6
Східний регіон	АТБ-маркет, Сільпо, Фора, Фуршет, Вопак, Брусниця, ЕКО-маркет, Велика Кишеня, Rainford, SPAR, Таврия В, Меtго саsh&саrrу, Добрий купець, Эконом Плюс, Амстор, Абсолют, Віllа, Марс, Обжора, Дигма, ПИК, Фреш, Ашан, Varus, Капи, Таргет, Арбат, Край, Країна, Караван, Класс, Бум, Семейний, Рост, Лелека, Браво	національні, регіональні, локальні, між­народні	37	27,2

Продовження табл. 4

1	2	3	4	5
У тому числі Донецька область	АТБ-маркет, Сільпо, Фуршет, Брусниця, ЕКО-маркет, Велика Кишеня, SPAR, Меtrо саsh & саrrу, Добрий купець, Амстор, Абсолют, Віl1а, Марс, Обжора, Ашан, Varus, Арбат, Край, Країна, Бум, Браво	національні, регіональні, локальні, між­народні	21	15,4
Південний регіон	АТБ-маркет, Сільпо, Фора, Фуршет, ЕКО-маркет, Наш Край, Велика Кишеня, Rainford, SPAR, Таврия В, Меtrо саsh & саrrу, Амстор, Абсолют, Копійка, Віртус, Обжора, Novus, Фреш, OSКАR, Край, Країна, Наталка, Робін-Бобін, Ален, Продмаркет, Фоззі саsh & саrту, П’ятий океан, Real	національні, регіональні, локальні, між­народні	28	20,6
Усього			136	100,0

Продуктові роздрібні оператори в 2011 році в Україні поширили свій бізнес особливо інтенсивно. На рис.5представлені перші чотирнадцять найбільших продуктових мереж України.

Рис.5 –Розподіл перших чотирнадцяти мереж за кількістю магазинів

Усі мережі представлені двома групами: дві великі, налічують близько 300–400 супермаркетів,усі інші, розміром до 100 супермаркетів. На рис. 2 показано структуру ринку найбільших торговельних мереж, що діють в Україні. У табл.5представлена структура торговельних мереж залежно від типу продукції.

Таблиця 5

Магазини торговельнихмереж (за типами)

№ з/п	Тип торгової мережі	Кількість	%
1	Продукти харчування	861	48,37
2	Побутова техніка	564	31,69
3	Будівні матеріали	45	2,53
4	Меблі	263	14,78
5	Змішаний тип	47	2,64
Усього		1 780	100

ВУкраїні переважають торговельні мережі, які реалізують продукти харчування та побутову техніку. Усередньому продуктові мережі охоплюють 48 % з усіх торгових мереж, мережі побутової техніки – 32 %, меблевих магазинів – 15 %, мережі змішаного типу та будівельних матеріалів – по 3 %. В Україні найбільшою торговельною мережею є Fozzy з 280 магазинами, розташованими у всіх регіонах. Більшість торгових точок працюють під вивісками «Сільпо» і «Фора». На другому місці за кількістю магазинів дніпропетровська мережа «АТБ-маркет», яка нараховує 258 точок. Однак за темпами розвитку мереж Fozzy значно відстає від «АТБ-маркет». У 2009р. Fozzy відкрила всього три торгові точки, в 2008 р. –жодної. У той час як «АТБ-маркет» за 2010 відкрила приблизно 41 магазин. Застій у розвитку мереж групи Fozzy може обернутися для неї втратою лідируючої позиції на ринку.

Нині найбільш насичені торговельними мережами такі області: Київська (16 %), Дніпропетровська (15 %) і Донецька (10 % від усіх регіонів України). Конкуренцію торгових мереж в Україні можна назвати помірною. Такий показник, як щільність магазинів торгових мереж (охоплення на душу населення), в Україні ще далекий від середньоєвропейських норм, хоча за цим показником Україна вже випередила Болгарію, Румунію та Росію.

Уданийперіодбагато ритейлерів змушені коректувати свої стратегії розвитку компаній. В основному це відбувається через посилення кредитної політики банків. Раніше фінансові проблеми вирішувалися шляхом рефінансування старих кредитів новими фінансовими потоками. Тепер же компаніям, які не в змозі забезпечувати обслуговування боргових зобов’язань, доведеться нелегко. Багато мереж намагаються вирішити цю проблему, покриваючи витрати за кредитами за рахунок використання коштів від операційної діяльності, а це ще більше погіршує ситуацію. Криза ліквідності на ринку позикових коштів в Україні відбилася на розвитку багатьох торговельних мереж. Майже всі ритейлери або призупинили, або значно зменшили темпи свого розвитку.

Сьогодні багато компаній намагаються відкрити максимальнукількість нових магазинів на раніше орендованих або придбаних ними площах, оскільки це дозволить отримати від них хоч якийсь прибуток. Особливу нестачу фінансових ресурсів мають ті оператори ринку торгових мереж, які останнім часом агресивно розширювали свої торгові площі. Вонимали мету збільшити кількість площ за рахунок відкриття нових точок ізбільшитиобіги. Проте в«гонитві»за обігом багато торгових мереж не звертали уваги на рентабельність і прибуток своїх нових магазинів. За результатами дослідження «Рейтинг: ТОП 75 торгових мереж FMCG України по кількістю магазинів, 2011», виконаного компанією GT Partners Ukraine в першу п’ятірку рейтингу продовольчих ритейлерівза кількістю магазинів на кінець 2011р. потрапили компанії:

1. «АТБ-маркет» – 443 магазини(«АТБ»);

2. «Фоззі» – 323 магазини(«Сільпо», «Фора», «Фоззі», «Буми-маркет»);

3. «Фуршет» – 105 магазинів («Фуршет», «Народний»);

4. «Український ритейл» – 78 магазинів («Брусниця»);

5. «Євротек» – 70 магазинів («Фреш», «Арсен», «Квартал», «Союз», «Fresh-Market»).

Безперечним лідером за кількістю відкритих у 2011році магазинів виявилася компанія «АТБ-маркет» (Дніпропетровськ). За минулий рік ця мережа дискаунтерів поповнилася 71 торговою точкою. Головним конкурентом мережі «АТБ» за ознакою «кількість магазинів» продовжує залишатися компанія FozzyGroup (Київ), що розвиває мережі супермаркетів «Сільпо», магазинів біля дому «Фора» і гіпермаркетів «Фоззі». За весь 2010 рік цей ритейлер відкрив 38 нових торгових майданчиків. Перша десятка рейтингу FMCG ритейлерів України за кількістю магазинів залишилася незмінною порівняно з 2010 роком. Компанія «Український Ритейл» (мережа магазинів «Брусниця») вперше у своїй історії потрапила у Топ 5 рейтингу. Завдяки активній експансії на сході України цей ритейлер відкрив у 2011 році 23 новіторговіточки. І посунувз четвертого місця західноукраїнського оператора «Пакко-Холдинг».Допершоїдесяткирейтингу вперше увійшла також мережа «Барвінок» (Львів). Завдяки купівлі магазинів компанії «Ровекс» (Тернопіль) вонамайже вдвічізбільшилала кількість своїх майданчиків у 2011.

3. Мережеві формати в Україні, їх відмінні особливості та проблеми розвитку

За даними дослідження компаніїGFKUkraine, якщо в інших країнах Центральної та Східної Європи споживачі віддають перевагу гіпермаркетам (Румунія – 54 %, Чехія – 44 %, Польща – 31 % і т. д.), то в Україні 45 % покупців обирають у якості основного місця покупок супермаркети і ще 25 % – невеликі магазини самообслуговування. У гіпермаркети за повсякденними покупками відправляються тільки 8 % українців.

В умовах жорсткої конкуренції велике значення для будь-якої торговельної фірми має правильний вибір формату і організація торгової діяльності.

Основними форматами в Україні за торговою площею є:

- міні-маркети (або Бентама) – від 90 до 400 м²;

- універсами, супермаркети, дискаунтери – від 400 до 3 000 м²;

- гіпермаркети – понад 3 000 м² .

Із упровадженням мережевої торгівлі отримали розвиток і невеликі магазини формату «магазин біля дому» (за кордоном – «Бентама», «зручні магазини», «сусідські магазини»), які припускають обслуговування мешканців із близько розташованих будинків. Їх характеризує зручний (часто цілодобовий) режим роботи й розташування «в межах крокової доступності» (тобто короткою пішої прогулянки). Такий магазин відкривається в розрахунку на споживачів, які мешкають в радіусі 400–800 м і роблять цільові покупки від двох до семи разів на тиждень для заповнення прогалин у домашньому асортименті. Окрім утилітарної функції, такі магазини виконують і соціальну, тому що покупці мають справу зі знайомими продавцями і зустрічають сусідів, вони стають не тільки місцем покупок, але й сусідського спілкування, культурної комунікації.

Унікальність цих «магазинів біля будинку» полягає в тому, що тільки в цьому форматі можливе досягнення високого рівня індивідуального сервісу, оскільки відносини між покупцями та продавцями складаються дружніми, довірчими та неформальними. Якість обслуговування в індивідуальних магазинах завжди набагато вище, ніж у мережах, в яких пропонують низькі ціни, але не пропонують сервіс.

За прогнозами фахівців формат крокової доступності «виживає» під час усіх змін ринку, в тому числі і під час появи великих форматів. Це пов’язано з тим, що для жителів багатьох міст країни стало головним критерієм вибору місця покупок близькість магазину до будинку.

У цих магазинах є необхідний набір товарів хорошої якості, постійний асортимент. Покупки здійснюються швидко, покупців влаштовують і ціна, і сервіс, і комфорт.

Зміни в роздрібній торгівлі сьогодні дозволяють прогнозувати, що незабаром

- з’являться великі торгові комплекси з централізованими складами, комп’ютерними системами в кожному магазині і засобами автоматичної передачі запитів на доставку товарів з центрального складу в усі магазини; стане доступною повна статистична інформація по кожному магазину - обсяг збуту і прибуток на 1 м² торгової площі; обсяг збуту і прибуток на найбільш доступних покупцям місцях у торговому залі; збільшення збуту кожного виду товару по групах і окремих секціях магазину; більш функціональним стане розміщення в магазинах швидко мінливого асортименту товарів, максимум торгових площ буде надано ходовим товарам, у результаті чого скоротяться витрати обігу;

- скоротиться кількість і одночасно станеться укрупнення магазинів; функції управління будуть виконувати висококваліфіковані керівники, що працюють тільки з висококваліфікованими представниками фірм-виробників у високопрофесійному маркетинговому середовищі; з’являться досить великі кафе, керовані на кооперативній основі; повсюдно поширяться автоматизована система зчитування штрихового коду та система аналізу прямої прибутковості товару.

Бажано, щоб у найближчі п’ять – десять років основні напрями технічного прогресу в торгівлі визначалися розвитком механізації торговельних робіт і автоматизації процесів, освоєнням нової техніки з переміщення вантажів усередині крупних магазинів і складів, застосуванням у ваговому і касовому господарстві електроніки та комплексного технологічного обладнання.

Сучасною тенденцією розвитку продовольчої торгівлі є універсалізація магазинів, непродовольчої – збільшення спеціалізованих і вузькоспеціалізованих магазинів.

Постійний розвиток і оновлення роздрібної торговельної мережі, удосконалення її структури вимагають раціонального розміщення підприємств торгівлі. Вони повинні якомога ближче розміщуватися до населення, забезпечуючи високу ефективність капітальних вкладень.

Завдання роздрібної торгівлі на сучасному етапі полягають як в зростанні товарообігу, так і в підвищенні рівня обслуговування покупців на основі подальшого більш упорядкованого розвитку роздрібної торговельної та складської мережі всіх форм власності та відомчої належності. Без достатньої мережі сучасних магазинів, холодильників, складів, транспортних засобів неможливий подальший розвиток товарообігу.

Одним з напрямів розвитку роздрібної торгівлі є розширення фірмової торгівлі. Фірмові магазини – одна зі швидкозростаючихформ магазинної торгівлі. Їх поділяють на

- магазини при підприємствах, де продаються фірмові товари за нижчими цінами. Для виробників продаж у фірмових магазинах, навіть за зниженими цінами, часто виявляється більш прибутковим, ніж звичайний збут. У таких магазинах акцент робиться не на зниження ціни, а на різноманіття їх вибору;

- магазини, що працюють за договорами франчайзингу – це сталість поставок, розкручена відома торговельна марка, готові маркетингові розробки. При цьому підприємство не втрачає самостійності.

Основні зміни в роздрібній торгівлі пов’язані

- зі зміною поглядів, смаків споживачів;

- зі змінами в демографічному плані (населення старіє, зменшується його кількість, знижується приріст населення, підвищується рівень освіти, тому необхідні специфічні товари та форми роздрібної торгівлі);

- зі збільшенням частки працюючих жінок, збільшуються доходи сім’ї, скорочується вільний час і зменшується час на здійснення покупок, тому спостерігається тенденція відкриття невеликих магазинів у центральних ділових районах зі зручним розташуванням;

- зі зміною режиму роботи магазинів (довше працюють вечорами), більше будуть залучати працівників на неповний робочий день;

- з широким використанням Інтернету, що сприяє отриманню додаткових знань і досвіду в цій сфері;

- з розвитоком мобільної комерції – оператори стільникового зв’язку відкривають власні портали, які дозволяють встановити тісний контакт між користувачем і оператором і можуть бути використані в цілях роздрібної торгівлі;

- з розвитоком віртуальних банківських послуг (телебанкінг – банківські послуги по телефону);

- з набуттям великої популярності кредитування, у зв’язку з чим набули поширення кредитні картки;

- з новими тенденціями в інформаційних технологіях (експертні системи, робототехнічні системи), касові апарати перетворяться на точки обслуговування, сенсорна технологія дозволить клієнтам самостійно здійснювати платежі. Згідно з прогнозами незабаром магазини зникнуть. Їх замінять інтерактивні модулі або кіоски, де клієнту буде надано зображення продукту, прийняте замовлення, прийняті платежі за допомогою кредитних карток і роздрукований чек.

У більшій частині регіонів України роздрібний сектор охоплює приблизно 50 % ринку. Динаміка основних показників діяльності підприємств роздрібної торгівлі України надана в табл. 6.

Таблиця 6

Показники діяльності підприємств роздрібногї торгівлі України

(за 2007–2011 рр.)

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
1	2	3	4	5	6
Оборот роздрібної торгівлі, млн грн	318 725,3	449 307,5	442 793,2	529 883,2	674 723,1
Відхилення обороту роздрібної торгівлі (в зіставних цінах), % до минулого періоду	128,8	118,6	83,4	107,6	114,7
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, млн грн, у тому числі	178 233	246 903	230 955	280 890	350 059
продовольчими товарами	62 995	85 052	92 414	110 884	136 274
непродовольчими товарами	115 238	161 851	138 541	170 006	213 785

Продовження табл. 6

1	2	3	4	5	6
Кількість підприємств торгівлі, тис., з них	71,9	69,2	65,3	64,8	64,2
магазини, тис.	52,3	50,5	47,6	48	48,4
кіоски і АЗС, тис.	19,6	18,7	17,7	16,8	15,8
Кількість ринків з продажу споживчих товарів	2 834	2 785	2 761	2 758	2 698

Якщо раніше до торгових мереж входили магазини лише одного формату, наприклад, тільки гіпермаркети або дискаунтери, то нині вони стають мультиформатними. Також слід зазначити, що найбільш сильна концентрація роздрібної торгівлі знаходиться у Києві, Харкові, Сімферополі, Донецьку. Ці міста є основними ланками для постачальників, орієнтація тільки на них найчастіше обмежує можливу експансію мереж. Проблемним є зменшення купівельної спроможності населення. Кількість магазинів і фірм на ринку зростає, проте в деяких регіонах досі не досягнуто бажаного рівня здорової конкуренції, що також гальмує розвиток торгових мереж.

Для того щоб роздрібна мережа перевищувала рівень самоокупності, необхідна відповідна бізнес-модель. Якщо проаналізувати діяльність провідних ритейлерів країни, то можна зробити висновок: запорука успіху в централізованому методі управління, що гарантує швидке виконання команд, відсутність розбіжностей між менеджерами одного рівня.

В Україні сформувалося кілька моделей управління регіональними торговельними мережами. Слід зазначити і про так звану «інвестиційну» модель, що є непопулярною і лише частково пов’язує об’єкти торговельної мережі. Магазини в цьому випадку мають або єдиний інвестиційний центр, або користуються загальною торговою маркою.

Більш поширеною вважається «холдингова» модель. Безліч фірм обирає для просування продукції саме цей вид менеджменту. Його головна особливість полягає в тому, що центральний офіс визначає всю закупівельну політику мережі. Подібний стиль управління прийнятний для роздрібних торговців, які не мають розподільних центрів. Холдингова система припускає швидке розширення мережі, її вихід на міжнародний рівень. Це вимагає великих вкладень, тому кожен магазин змушений встановлювати досить високі ціни, що негативно позначається на здоровій конкуренції в країні.

Зручною та ефективною у всіх відношеннях є «централізована» модель. Загальний центр визначає не тільки закупівельні умови, але й асортиментну і цінову політику. Якщо ритейлер володіє розподільчими центрами, то такий стиль керівництва – реальний шанс за короткий термін стати лідером у конкурентній боротьбі. Проблему можуть представляти лише організація дистанційного керування і створення каналів передачі інформації, що цілком здійснено в епоху розвитку технологій.

Усе рідше трапляються на регіональному ринку мережі з «лотковою» моделлю управління. Центральний офіс у цьому випадку являє собою не чуйного наглядача, а «жорсткого» контролера. Таким чином, окремий магазин не має жодних важелів управління, і збої у верхній системі менеджменту можуть призвести до затримок у роботі окремих торгових точок.

В Україні найбільш популярними вважаються «холдингова» і «централізована» моделі управління. «Централізована» модель є універсальною та найкращою для виходу на нові регіональні ринки. Домогтися експансії нелегко, але можливо. Найчастіше їй сприяють такі явища, як злиття або поглинання. Крупна торгівельна мережа, «захоплюючи» дрібніші, розширюється, стає більш значущою на національному рівні. При грамотному управлінні створюється ґрунт для виходу на світовий ринок. Те ж відбувається і при злитті двох рівнозначних торгових мереж. Створюючи потужний тандем, роздрібні оператори компаній вирішують усі внутрішні проблеми за допомогою «зовнішніх» успіхів на регіональному ринку.

4. Механізм державного регулювання процесів сетевізаціі торгівлі в Україні

Незважаючи на періодичні кризові коливання в сфері національної та світової економіки, споживчий попит на товари неухильно зростає.

Крім того, в українській роздрібній торгівлі відбувається зростання частки мережевих компаній, які витісняють традиційні форми її організації, в силу відсутності належних механізмів державного регулювання даної сфери діяльності, з метою орієнтації розвитку споживчого ринку регіонів на інтереси населення.

До недавнього часу правове регулювання торгівлі здійснювалося в основному Цивільним кодексом України, який містить загальні положення про купівлю-продаж, а також про її різновиди: роздрібної купівлі-продажу; поставки товарів; поставки товарів для державних або муніципальних потреб; контрактації; енергопостачанні; продажу нерухомості; продаж підприємства.

Окрім ЦК, діють нормативні правові акти, що регулюють правовідносини лише в окремих сферах торговельної діяльності: Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про захист конкуренції», Закон України «Про товарні біржі і біржову торгівлю» та ін. Для державного регулювання торговельної діяльності важливим є контроль за якістю пропонованої продукції, система стандартів (різні ДСТУ). Державний вплив на торгівлю простежується і в податках, якими обкладаються різні підприємства. Держава за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів намагається впливати на торгову і підприємницьку діяльність.

Однак зазначені акти не регулюють у вигляді єдиного комплексного акту багато питань, що виникають безпосередньо в торговельній діяльності, зокрема оптову купівлю-продаж, проблеми взаємини органів державної влади різних рівнів з підприємцями в сфері торгівлі і т. д. Купівля-продаж через торгові мережі також до недавнього часу не була предметом регулювання законодавства.

У даний час прийнятий і діє Закон України «Про внутрішню торгівлю». Цей закон визначає правові та організаційні засади здійснення господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулює відносини, що виникають під час проведення торговельної та виробничо-торговельної діяльності.

Не викликає сумніву факт того, що державне регулювання в торгівлі має особливе значення з огляду численних зловживань у питаннях ціноутворення та забезпечення якості та безпеки товарів, виявлених в останній час. Державний вплив на різні аспекти торговельної діяльності необхідно, оскільки тільки держава має регулятивні інструменти по забезпеченню конкуренції в торгівлі та захисту прав споживачів.

Вид мережевої торгівлі є одним із сучасних напрямів інноваційної економіки, що розвивається в сфері обігу товарів і послуг. Однак слід зазначити, що збільшення кількості мережевих магазинів і зростання їх обороту означає не простий перерозподіл ринку, а суттєву зміну його структури, коли з ринку витісняються малі або середні підприємці, які здійснюють торговельну діяльність, і нав’язується інша культура споживання.

Неврегульованість правових аспектів мережевої торгівлі обумовлює виникнення проблем у взаєминах торговельних мереж з постачальниками і споживачами товарів, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Однак Закон України «Про внутрішню торгівлю» не дає повного та комплексного регулювання мережевої торгівлі. Так, не сформульовано визначення мережевої торгівлі, її відмінні характеристики, не вирішені питання саморегулювання торговельних організацій, не врегульовані проблеми взаємовідносин між продавцями та покупцями товарів і ін.