3. Визначення та класифікація товарних систем
Аналіз умов і завдань підприємницької діяльності показує, що ведення бізнесу необхідно розвивати не тільки відносно збільшення кількості товарів, але і в напрямі їх оновлення, поліпшення їх споживчої цінності, якості та асортименту, створення більш конкурентоспроможних товарів.
Менеджери по товарах комерційних підприємств беруть участь у створенні нових товарів, модифікації вже тих, що випускаються, зняття з виробництва застарілих, надаючи інформацію про товари відповідним службам підприємств. Вони втягують у єдину організацію виробників та споживачів з тим, щоб створений ними або закуплений товар знайшов свого споживача. Виконання цих різноманітних робіт вимагає від них знання суті проблем товароуправління та вміння їх вирішувати. Реформування економіки в ринкових умовах висуває високі вимоги до рівня компетентності та професіоналізму фахівців. Навчання менеджерів по товарах і ринках повинно бути спрямоване на широке охоплення діяльності організацій з товарами іпов’язано з цілями підприємництва, методами і засобами товароуправління. Конкретне уявлення про сутність товарних проблем не можна скласти без урахування сучасних уявлень про цілі, сутність, структуру, закономірностях функціонування систем, пов’язаних з управлінням товарами в комерційних організаціях.
З точки зору системного підходу товарна система– це сукупність з двох і більше пов’язаних між собою елементів, одним з яких є товарна пропозиція, а іншими – потреби, попит, ресурси, інформація, ринкові умовитачинники та ін.,упорядкованазавідносинами, якамаєпевнівластивості.
Термін «товарна система» вживається в товарознавчій літературі відносно давно, років 40–50. Поняття «споживчий комплекс»виникло пізніше – воноз’явилося в товарознавстві15–20 років тому, хоча продаж товарів за споживчими комплексами буврозпочатийунашій країні ще в 60-х роках.
Споживчий комплекс – це теж товарна система, але відрізняється високим рівнем взаємодіїміж складовими елементами (товарамитаспоживачами з їх потребами, умовами, факторами, що впливають на нихзафізичнимита інформаційнимитоварнимипотоками) і в силу цього володіє високою економічністютапідвищеною стійкістю. Близькість понять «система» і «комплекс» визнається представниками всіх наук. Більшість з них вважають, що поняття «система» є більш загальним по відношенню до поняття «комплекс». Всякий «споживчий комплекс», таким чином, товарна система. До нього застосовується системний підхід в дослідженні. Але споживчий комплекс не єбудь-якоютоварноюсистемою, а лише такою, яка має високий ступінь внутрішнього зв’язку між елементами.
Спільним для понять «товарна система»і«споживчий комплекс» є структурність, можливість їх розподілу на такі елементи, кожному з яких буде властива певна функція. При такому підході поняття «структура» розглядається як відношення між тими елементами, з яких складається «система» або «комплекс».Будь-якаштучна система, в тому числі і товарна, має певне призначення, яке може бутивизначеносистемою цілей. Метою створення товарних систем є цілком певний їх стан відноснозовнішнього середовища.
Стан товарної системи задається її структурою. Поняття «структура»характеризує внутрішню організацію, порядок і будову товарної системи. Таким чином, структура товарної системи – це сукупність елементів (товарів з їх властивостями; споживачів з їх потребами, попитом, вимогами; умов і факторів виробництва та ін.) і відносин між ними. Одна і та ж товарна система може бути визначена декількома елементами, а отже, кількома структурами. Кожна система, її елементи і відносинимаютьособливості,що властивіцій системітавизначають її такими рисами,як здатність функціонувати, стійкість, цілеспрямованість, ієрархічність, передбачуваність та ін. У цьому зв’язку існує проблема кількісного визначення властивостей, приватної, узагальненої і сукупної оцінки, узагальненої якості та цінності. Для отримання сукупної оцінки необхідно виміряти окремі властивості, а приватні оцінки перетворити в узагальнені. Товарні системи відносяться до штучних, відкритих, динамічних, детермінованих, конкретних і складних систем. Товарні системи за видами елементів розділяють на два типи: тип «об’єкт» – елементами є одиничні товари та системні комплекси. Предметом вивчення цих систем є їх структура, закони з’єднання частин у структурне або функціональне ціле, їх внутрішні механізми та інтегральні закономірності.
Поняття «торговельна мережа». Класифікація торговельних мереж
Споживчий ринок України нині розвивається у складних умовах, що має прояв у деформаціях співвідношення попиту та пропозиції.
Забезпечення стійкого економічного зростання торговелі та найбільш повного задоволення потреб споживачів можливо лише за умов ефективного управління діяльністю торговельних підприємств. Проявом сучасних процесів позитивного характеру у торгівлі виступає формування і набуття розвитку нових для вітчизняного ринку організаційних утворень – торговельних мереж.
Сьогодні в економічній літературі відомі декілька значень терміна «торговельна мережа», що надало змогу виділити три основні підходи до визначення сутності торговельної мережі (рис. 2).
Рис. 2 – Теоретичні підходи до визначення сутності
поняття «торговельна мережа»
Отже, сутність структурно-територіального підходу до визначення торговельної мережі ґрунтується на визначенні її як структурного елемента торгівлі, що складається з певної сукупності торговельних підприємств, які об’єднані територіальною ознакою. Недоліком використання даного підходу є загальний характер визначення торговельної мережі, який не розкриває у повному обсязі її внутрішнього змісту та соціально-економіної функції торгівлі. Таке розуміння терміна «торговельна мережа» є загальним і було поширеним в Україні протягом радянських часів та 90-х років XX століття, але актуальним залишається і дотепер.
Другий теоретичний підхід характеризує спеціальне значення терміна «торговельна мережа». Такий підхід широкого вжитку набув в іноземній практиці, що в оригіналі англійською мовою визначається як «chainstores», тобто мережа магазинів, ланцюги магазинів, магазини, що пов’язані в одну систему організаційними, економічними, фінансовими та технологічними зв’язками з метою підвищення ефективності діяльності. Поширеними варіантами перекладу «chainstores, у вітчизняній науковій та спеціальній літературі є: ланцюгові магазини, торгові ланцюги, багатофіліальні мережі, торговельні мережі. Усі ці терміни характеризують одне й те саме явище.
У межах ланцюгового підходу, розуміння сутності торговельної мережі є найбільш широко вживаним терміном, який і досить у повному обсязі відображає внутрішній зміст предмета: тобто термін «торговельна» означає спеціалізацію підприємств, а термін «мережа» – сукупність бізнес-одиниць (магазинів) з певними внутрішніми зв’язками, параметрами, характеристиками.
Сьогодні результатом еволюції підходів до розвитку бізнесу є перехід до мережевих принципів організації підприємства. Це обумовлено тим, що виробнича та комерційна діяльність все більше ускладнюється і підприємства для свого виживання та розвитку мають здійснювати пошук методів адаптації до перманентного середовища їх функціонування.
Мережевий підхід до організації бізнесу характеризується двома позиціями:
- технологічною, котра пов’язана з виникненням нових видів організаційних структур, з поширенням комп’ютерних технологій, сучасних комплексів зв’язку та комунікацій;
- економічною, що пов’язується за рахунок постійного регулювання зв’язків між потребами та рішеннями, що приймаються для їх задоволення.
Порівнюючи визначення сутності торговельної мережі на основі трьох розглянутих підходів зазначимо, що їх дефініції не суперечать один одному, а доповнюють їх і розширюють.
Сутнісна характеристика та особливості торговельних мереж дозволяє визначити класифікаційні ознаки видів торговельних мереж, які представлені двома групами: загальні та специфічні ознаки (рис. 3).
Розподіл класифікаційних ознак на дві групи пов’язаний з тим, що загальні ознаки характеризують види торговельних мереж, які найбільш часто використовуються в економічній літературі для класифікації торговельних об’єктів, а специфічні ознаки – розкривають специфічні особливості функціонування та розвитку торговельних мереж.
Рис. 3 – Класифікація видів торговельних мереж за ознаками