5. Корпоративні торговельні мережі: сутність і класифікація, методика розробки стратегій розвитку

Сьогодні в торгівлі функціонують підприємства різних організаційно-правових форм власності. Однією з найпоширеніших організаційно-правових форм корпоративних торговельних компаній є акціонерні товариства відкритого типу. Такі корпоративні компанії створюються шляхом об’єднання кількох підприємств торгівлі при єдиному управлінні. Ці великі торговельні мережі знаходяться під загальним володінням, управлінням і контролем, реалізують аналогічний асортимент товарів, мають для виконання певних завдань спільні служби закупівель і збуту.

Розгляд основних тенденцій розвитку світового господарства в цілому та економіки України дають підстави розподілити передумови, які створили основу для формування торговельних мереж у роздрібній торгівлі України,на три групи за рівнями їх прояву:

-наднаціонального рівня, що мають прояв на глобальному світовому рівні;

- національного рівня, що проявляються на рівні розвитку національної економіки, визначаються її соціально-економічним станом та тенденціями розвитку;

- закладенівсутності торговельних мереж як організаційних утворень та стратегії їх формування.

Корпоративна торговельна мережа – це сукупність бізнес-одиниць, основним видом діяльності яких є торгівля, що поєднані спільними зовнішніми та функціональними характеристиками, мають єдиний центр управління, який спрямовує їх діяльність на реалізацію стратегічної мети.

Стратегія формування корпоративних торговельних мереж визначається, як комплекс взаємоузгоджених управлінських рішень структурного характеру з визначенням довгострокових цілей господарської діяльності та обґрунтуванням шляхів досягнення конкурентних переваг на основі використання і подальшого нарощування внутрішнього ресурсного потенціалу відповідно до змін у зовнішньому середовищі.

Нижче наведена класифікація торговельних мереж, яка передбачає цілісність погляду на торговельні мережі, що розглядаються з позиції об’єктів управління. Упровадження такої класифікації спрямоване на забезпечення методичної підтримки регулювання процесу формування торговельних мереж у роздрібній торгівлі України (табл. 7).

Таблиця 7

Класифікація торговельних мереж, як об’єктів управління

№ з/п		Ознака класифікації	Характеристика
Торговельні мережі як об’єкти управління
1		Концепція розвитку відносно всіх складових торговельної мережі	1. Єдина концепція 2. Відмінні концепції
2	Характер стратегії розвитку мережі		1. Екстенсивний (нарощення, передусім, кількісних показників і покращення їх значень, вищий рівень готовності керівництва до продажу в подальшому торговельної мережі) 2. Інтенсивний 3. Інноваційний
3	Ступінь централізації управлінських процесів		1. Централізація 2. Децентралізація 3. Комбінування
4	Ступінь регламентації та стандартизації управлінських рішень		1. Низький (диференціація) 2. Середній 3. Високий (єдині принципи)
5	Стадія життєвого циклу		1. Рання 2. Зростання 3. Зрілість 4. Занепад
6	Характер конкурентної поведінки		1. Жорсткий, агресивний 2. Помірний (поміркований) 3. Слабкий
7	Рівень фінансового потенціалу		1. Низький 2. Середній 3. Високий

Визначено, що структура стратегії формування корпоративних торговельних мереж є ієрархічною. Перший рівень, на якому визначаються масштаби та характер диверсифікації діяльності, займає стратегія розвитку, на другому рівні перебувають дві взаємодіючі між собою стратегії – зростання та конкурентна, третій рівень відводиться функціональним стратегіям.

Різні етапи розвитку корпоративних торговельних мереж у вітчизняній торгівлі та країнах з розвиненою ринковою економікою обумовлюють значні відмінності у рівнях фінансової, технологічної та інших складових конкурентного потенціалу, методах і прийомах конкурентної боротьби внаслідок процесів, які супроводжують зміну стану та структури зазначених ринків. Тому об’єктивної необхідності набуває активне виконання державою своїх координуючих і регламентуючих функцій, стимулювання розвитку вітчизняних торговельних мереж, адаптація їх формування відповідно до моделей поведінки і купівельної спроможності споживачів за рахунок поглиблення соціальної диференціації типів торговельних об’єктів, недопущення створення монополізованих ринкових структур західними торговельними мережами, порушення чинного законодавства і забезпечення умов для вільної конкуренції для всіх суб’єктів підприємницької діяльності.

Поява корпоративних торговельних компаній пов’язана з процесом реформування. Враховуючи початковість етапу розвитку корпоративних структур у складі роздрібної торговельної мережі України, говорити про насиченість ними ринку передчасно. Найбільшого розвитку корпоративні торговельні мережі набули у східній та південній частинах країни, де є більш високий рівень доходів населення, а отже, і забезпечується більше можливостей для прибуткової діяльності. У цих регіонах представлені дев’ять з десяти найбільших корпоративних торговельних мереж України. Формування корпоративних торговельних мереж у межах конкурентного середовища роздрібної торгівлі України, пов’язане з розподілом їх за рівнем стратегічного потенціалу свого функціонування на ринку на три групи:

1) мережі, які є лідерами на споживчому ринку;

2) торговельні мережі-послідовники, які демонструють поступове нарощення потенціалу свого розвитку;

3) торговельні мережі, діяльність яких на ринку мала низький рівень ефективності, що спричинило вихід компанії з ринку або помітне скорочення обсягів її діяльності.

Корпоративні торгові компанії мабть переваги на відміну від невеликих підприємств торгівлі. Основна перевага полягає в більших масштабах їх діяльності, щосприяєпідвищеннюїх конкурентоспроможності, аотже, в перспективі до завоювання набагато більшої частки локального і регіонального ринків.

Корпоративна торговельна мережа має можливість запропонувати більш різноманітний асортимент товарів, з різними варіантами пропозицій, оскільки їх фінансові можливості сприятливіші. Закупівлі товарів великими партіями, в тому числі безпосередньо від виробників товарів дозволяють отримувати суттєві цінові знижки, більш вигідні умови оплати і поставки товарів. Можливістьпрацюватиз великими постачальниками дозволяє використовувати більш короткі канали розподілу товарів.Усе це позначається на результатах діяльності корпоративних підприємств торгівлі.

Як і в будь-якихкомпаніях,у корпоративнійторговельнійкомпаніївиникаютьсерйозніпроблеми. Однієюзних єскладність управління багато структурованою торговельною системою, що об’єднує в собі різні функціональні служби – комерційну, бухгалтерську, фінансову, правову, аналітичну, маркетингову та інші. За відсутності в структурі корпоративної мережі служби маркетингу значно ускладнюється вивчення та аналіз ситуації на споживчому ринку, важче і довше відстежується і виходить інформація про зміну купівельних переваг, з метою внесення коректив в асортиментну політику підприємства, зважаючи на великі масштабиїхньої комерційної діяльності.

Створення служб маркетингу значно підвищує ефективність діяльності великих торговельних компаній. Використання маркетингу на великих підприємствах роздрібної торгівлі на даний момент розвитку економіки України стає вже просто необхідним.

Існують основні стратегії управління торговельними мережами:

- продаж бізнесу. Основою його є те, щослід оцінювативласнийбізнес як ресурс для продажу більш потужним конкурентам. Звичайно, у разі продажу компанії їй доведетьсязалишитиябезсвогоімені.Однакпроблема полягає не тільки у втраті бренда. Сформований за довгі роки тіньовий характер бізнесу був пов’язаний з приховуванням значної частини обороту, що неминуче породжує недооціненість компаній. Основний елемент цієї стратегії полягає в тому, щоб прискорено нарощувати капіталізацію компанії, підвищуючи її ринкову привабливість. А це досягається не стільки за допомогою відкриття нових магазинів і торгових центрів, скільки за рахунок збільшення легальності. Однак витрати легалізації досить високі, але вони повинні окупитися за умови вигідного продажу компанії зовнішнім інвесторам;

- перехід у регіони полягає в пошуку нових ринкових просторів. Розглядаються можливості відходу великих українських операторів у регіони. Капітал з погляду цієї стратегії розглядається як мобільний ресурс, який разом з передовими технологіями слід експортувати в менш освоєні ринкові території. Такий експорт призведе до зниження рівня рентабельності, проте допоможе підтримати обсяги продажів і завоювати нові верстви менш розпещених регіональних покупців. Небезпека полягає в тому, що західні мережі теж заявляють про свої плани проникнення у вітчизняні регіони;

- пошук особливих ринкових ніш полягає в тому, щоб позиціонуватися в особливих ринкових нішах, які не будуть зайняті великими мережами. Найбільші супер- і гіпермаркети освоюють переважно центри міст. Тим часом не всі споживачі мають достатньо сил і часу, щоб добратися до необхідного місця. Це означає, що торговий капітал повинен просторово наближатися до споживача. І спеціальна ніша може бути облаштована тими, хто позиціонується як мережа «магазинів біля будинку» або «магазинів по сусідству». Це можуть бути відносно дешеві та більш дорогі магазини. Їх об’єднує широкий асортимент предметів першої необхідності, зручний (цілодобовий) режим роботи, розташування «в межах витягнутої руки»;

- конкурування з західними мережами – прагнення розвивати свій бізнес і конкурувати з західними мережами. Для її обґрунтування використовують два типи міркувань. Перший – прихід західних роздрібних мереж не буде настільки стрімкий. Другий тип зводиться до того, що українські мережі, хоча і менш потужні фінансово, однак працюють не гірше західних конкурентів.