2. Торговельні майданчики України

Торговельні майданчики – ділянки землі, облаштовані на територіях ринків або автономно, які зареєстровані в установленому порядку і призначені для індивідуальної торгівлі. Торговельні майданчики використовуються для продажу продукції і товарів з автомобілів, причепів та організації сезонних ярмарків, базарів. Також, останнім часом поширюються електронні торговельні майданчики.

Серед структурних елементів електронних торговельних майданчиків виділяють такі модулі:

-адміністративний, який дає змогу розмежувати права користувачів щодо статусу і можливостей роботи на майданчику, продавцям надає можливість створити універсальний каталог, а постачальникам – завантажувати в нього каталоги продукції і прайс-листи;

-аналітичної інформації для отримання аналітичних звітів про динаміку цін на продукцію, зміни ринкової кон’юнктури, динаміку продаж;

- планування попиту і пропозиції на товари або послуги;

- маркетингової інформації щодо просування нових товарів або послуг на ринок з мінімальними витратами на рекламутамаркетинг.

Електронні торговельні майданчики можуть бути закритими (орієнтовані на певну групу покупців або продавців) та відкритими (дають можливість взаємодіяти всім суб’єктам ринку без обмежень).

Основними організаційними моделями електронних торговельних майданчиків виступають три групи сайтів.

1. Сайт-каталог (агрегатор) є фактично віртуальним каталогом, який об’єднує окремі каталоги значної кількості постачальників і пропонує їх цільовим категоріям покупців. На такому сайті останні мають змогу порівнювати товари за багатьма параметрами (наприклад, за ціною, датою постачання, наявністю та суттю гарантій, наявністю інформації щодо обслуговування) одночасно.

2. Сайт-аукціон надає постачальникам місце для розпродажутоварних запасів. Ціна, на відміну від каталогу, не є чітко фіксованою, а встановлюється під час торгів.

3. Сайт-біржа є анонімним торговельним майданчиком, що дозволяє виробникам здійснювати купівлю-продаж товарів на ринку реального товару, з умовою негайного постачання і оплати. Ціни на біржах залежать від попитутапропозиції,узв’язку з чим піддаються серйозним коливанням.

З урахуванням спеціалізації діяльності учасників електронні торговельні майданчики поділяють на такі великі групи:

1. Вертикальні, що об’єднують підприємства у межах обраної галузі (сільське господарство, торгівля, тощо) або постачальників і дилерів одного підприємства. Ініціаторами створення вертикальних торговельних майданчиків можуть бути посередники або корпорації, галузеві консорціуми, підприємства електронної комерції або державні підприємства.

Вертикальні майданчики підтримують усі фази електронної комерції – від виконання трансакцій до підтримки мережі постачань. Обов’язковий їх сервіс – надання клієнтам можливості розміщення заявок на купівлю або продаж продукції. Основним завданням організаторів такого майданчика є створення власної торговельної інфраструктури, що дає змогу забезпечувати матеріально-технічне постачання необхідних ресурсів та здійснення збуту продукції. Для майданчиків, орієнтованих на міжнародну торгівлю, у цьому випадку слід застосовувати багатомовний інтерфейс і підтримку різних валют.

Просуванню вертикальних торговельних майданчиків сприяють такі фактори, як збільшення масштабів ринкових сегментів, зниження ефективності діючих уреальному режимі систем постачання комерційних структур, поширення електронних каталогів і зручних пошукових систем.

Структура вертикальних майданчиків враховує специфіку бізнесу у конкретній галузі, повинна забезпечувати можливість удосконалення сервісу та адаптацію його до потенційних кон’юнктурних змін. Розміщення інформації на вертикальному майданчику часто забезпечується шляхом дублювання її з власного сайта (асортимент продукції, ціни, новини, попит, вакансії тощо). Деякі підприємства використовують шлюзи-системи, автоматично передаючи інформацію при її появі на власному сайті.

Доступ до інформації на вертикальних майданчиках надається через підписку. Основною статтею доходів для вертикальних операторів є комісія за трансакції. Більшість майданчиків надають продавцям можливість працювати з кожним партнером персонально з урахуванням індивідуальних знижок, схем поставок і платежів для постійних клієнтів.

2. Горизонтальні (міжгалузеві) об’єднують у межах торговельної, розрахункової або аукціонної системи групи організацій, що належать до різних галузей, але вирішують подібні завдання – пошук і продаж сировини, матеріалів, устаткування

При використанні електронного торговельного майданчика час на оформлення заявки клієнта зменшується вдекілька разів, автоматичне оформлення документів економить 15–20 % часу працівників служб збутутапостачання, транзакційні витрати знижуються на 40–60 %. Також спрощується взаємодія контрагентів, дилерська мережа забезпечується актуальною інформацією, забезпечується створення автоматизованих робочих місць.

3. Змішані, що поєднують окремі характеристики перших двох видів.

За ознакою створення та належності електронні торговельні майданчики відносяться до категорій, що створені

• продавцями (buyer – driven);

• покупцями (seller – driven);

• третьою стороною (third – part – driven).

2. Облігаційна позика: поняття, види облігацій, особливості використання в торговельних мережах

Облігаційна позика – це форма випуску облігацій акціонерним товариством на певних, заздалегідь обумовлених правових умовах. Шляхом випуску облігаційних позиктовариствозалучає в оборот позиковий капітал. Порядок і умови випуску облігаційних позик визначаються загальними зборами акціонерів. Випуск облігаційної позики виробляється за рішенням ради директорів, якщо інше не передбачене статутомтовариства.

Товариствомає право випускати облігаційні позики без порукиі з порукою.Востанньому випадку обумовлюється розмір майна, на яке власники облігацій мають права заставодержателя або зобов’язання поручителя (гаранта) даної облігаційної позики. Облігаційні позики без порукиабо гарантії третіх осіб можуть бути випущені не ранішеніжчерез два роки після успішної діяльностітовариства. Загальна сума облігаційної позики не повинна перевищуватирозмірстатутного капіталутоваристваабо суму забезпечення, наданого суспільству третіми особами.

Облігація – це ціннийпапір, що є борговим зобов’язанням акціонерноготовариствасплатити власникові облігації у встановлений термін номінальну вартість або номінальну вартість з відсотками. Облігації випускаються після повної оплати статутного капіталу.Власникиоблігацій, на відміну від власників акцій, не є власниками акціонерноготовариства, а стають його кредиторами. Протевласникиоблігацій мають певні переваги перед акціонерами. Виплата відсотківзаоблігаціямиздійснюєтьсяне рідше за один разнарік незалежно відрозміруприбуткуі фінансового станутовариства, тобто до нарахування і виплати дивідендівза акціями. При ліквідаціїтовариствавласникиоблігацій мають переважне право порівняно з акціонерами на активи суспільства. Облігації за бажанням власників можуть бути погашені достроково, але не раніше терміну дострокового погашення, обумовленого у вирішенні про випуск облігацій.

Ціна облігації залежить від таких змінних показників як процентна ставка, попит і пропозиція, термін до погашення, кредитна якість і податковий статус. Основними ситуаціями оцінки вартості облігацій є: оцінка облігацій при здійсненні операцій щодоїх купівлі-продажу; оцінка облігацій при внесенні їхустатутний капітал; оцінка облігацій при визначенні вартості застави при кредитуваннійіншіпередбачені законодавством випадки. Облігації корпорацій

При випуску корпоративних облігацій емітент вступає у договірні відносини з інвестором. Облігаційний контракт, або облігаційна угода (договір),– це юридичний документ,уякому обумовлються зобов’язання емітента облігацій і прававласниківоблігацій. Установа, що виконує функції довіреної особивласниківоблігацій і здійснює контроль за діяльністю емітента, з тим щоб забезпечити виконання останнім узятих на себе зобов’язань. Довірена особа – це звичайно банк, і вонамає бути фінансово незалежноювід емітента. Окрім конкретних сум і графіка виплатвласникуакцій,в облігаційній угоді також містяться зобов’язання,якізахищають інтереси інвесторів. У цих облігаційних зобов’язаннях обумовлюються забезпечення, що надається емітентом під свої облігації, а також конкретизується, як емітент вилучатиме облігації при їх оплаті.

Підприємство, що не має достатніх фізичних активів для того, щоб запропонувати їх як забезпечення, може для забезпечення облігаційної позики передати фінансові активи. Облігації, забезпечені фінансовими активами, називаються забезпеченими облігаціями, які знаходяться в банку. Проте багато облігацій компаній взагалі не мають жодного забезпечення. Такі облігації називаються облігаціями без забезпечення.

Підприємства, сильні у фінансовому плані, часто замість іпотечних облігацій випускають облігації без забезпечення. Окрім власне облігацій без забезпечення,деякі компанії випускають субординированіоблігації. Ці облігації не забезпеченітамають нижчий статус порівняно з іншими зобов’язаннями емітента.

Види облігацій:

- завидомемітента:державні, корпоративні;

- за формою доходу: процентні (купонні) – дохід за ним виплачується як певний відсоток до їхнього номіналу, у випадку документарних облігацій відсотковий дохід, звичайно, виплачується на основі купонів, які надруковані на самому бланку облігації та потім відрізаються від неї в обмін на виплату грошового доходу у встановлений термін; дисконтні облігації – дохід за ними визначається як різниця між номіналом облігації і ціною її придбання власником, що завжди нижча номіналу.

- іззабезпечення:забезпечені– випускаються під забезпеченнятретьої

особи, якоюстає призначуваний кредитором банк, будь-якогоконкретного майна емітента, у випадку невиконанняемітентом своїх боргових зобов’язань застава продається на ринку, а виручені кошти йдуть на погашення боргів перед кредиторами;незабезпечені– не маютьніякого майнового забезпечення, гарантією є високий кредитний рейтинг емітента і його імідж.

- законвертованістю, тобтозаправомна обмін одного паперана якийсь іншийна заздалегідь установлених умовах:конвертовані та неконвертовані.

- інші:індексовані – їх купонитаномінали прив’язують до деякого показника з метою страхування інвестора від обезціненняйого фінансовихресурсів (наприклад,до індексу споживчих цін);зеро– облігації з нульовим купоном; консолі– це облігації,заякимирегулярно провадиться виплатавідсотків, атермінвикупу конкретно не визначений.