4. Оптимізація руху товару в торговельній мережі
Процес доведення товарів від підприємств-виготовлювачів через підприємства торговельних мереж до споживачів називається рухом товарів. Він включає в себе не тільки фізичне переміщення товарів з місць виробництва в місця споживання, але й операції, пов’язані з їх зберіганням, сортуванням і підготовкою до продажу на підприємствах торгівлі.
З цією метою повинні визначатися найбільш сприятливі потоки та напрями руху товарів, більш економічні види транспорту для перевезення товарів з місць виробництва в місця споживання і повинна створюватися відповідна мережа складів і баз. Від того, наскільки раціонально організований процес руху товарів, у значній мірі залежать рівень торговельного обслуговування населення, а також час обороту товарно-матеріальних цінностей.
Процеси товароруху і товаропостачання полягають у просторовому переміщенні товарів, що включають комплекс організаційно-економічних і комерційних операцій. Тому рух товарів припускає створення технологічного ланцюга, здатного вчасно і безперебійно доводити товари до споживачів у необхідній кількості, різноманітному асортименті, високої якості, при мінімальних витратах праці, матеріальних засобів і часу. Рух товарів включає в себе формування партій товарів, їх відвантаження, перевезення різними видами транспорту, проходження товарної маси через певні складські ланки і доставку товарів у торговельну мережу. Процеси руху товару складають частково комерційну роботу, а частково – продовження процесу виробництва в сфері обігу.
Процеси товароруху і товаропостачання мають спільні цілі та завдання, але відрізняються певною сферою свого поширення.
Товарорух у торговельній мережі охоплює систему заходів, що є складним комплексом комерційних і технологічних операцій з доведення товарів до підприємств торгівлі. Він включає в себе такі процеси: закупівлю, доставку, приймання і зберігання, підготовку і продаж. Таке розмежування цих процесів робить різним зміст їх організаційно-економічних і комерційних операцій.
Процеси товароруху і товаропостачання повинні бути раціонально організовані, що припускає
- забезпечення найкоротших шляхів руху товарів;
- застосування найбільш доцільних форм руху і доставки товарів;
- визначення раціонального товароруху;
- використання найбільш зручних і економічних видів транспорту.
На організацію процесу товароруху впливає певні чинники, які можна об’єднати в такі групи:
- виробничі (розміщення виробництва, спеціалізація виробничих підприємств, сезонність виробництва окремих товарів);
- транспортні (стан транспортних шляхів сполучення, види транспорту, що використовуються для перевезення товарів);
- соціальні (розміри, спеціалізація і розміщення підприємств торгівлі, ступінь складності асортименту товарів та їх властивості, рівень організації товаропостачання роздрібної торгової мережі);
- торгові (розміри, спеціалізація і розміщення підприємств торгівлі, ступінь складності асортименту товарів та їх властивості, рівень організації товаропостачання роздрібної торгової мережі).
Високу ефективність товароруху забезпечує постійне вдосконалення й оптимізація всього технологічного ланцюга. Це досягається єдністю технологічного ланцюга, відповідністю вимогам потокової обробки вантажів, при якій кожна попередня операція одночасно є підготовкою до наступної. Особливо велике значення тут мають операції, пов’язані з підготовкою товарів до продажу (їх фасування, упаковування, комплектування необхідного асортименту і т. д.). У сучасних умовах ці операції у великих обсягах виконуються на підприємствах, які входять до складу торговельних мереж.
Процес товароруху залежить від асортименту та властивостей товарів. Товари складного асортименту, перш ніж надійти в торговельну мережу, проходять підсортування в оптовій ланці. Створення особливих умов у процесі товароруху вимагають продукти, котрі швидко псуються.
По-різному буде проходити процес товароруху залежно від застосовуваної форми постачання торговельної мережі товарами. На характер процесу товароруху великий впливають його форма та ланцюговість.
Основою раціональної організації процесу товароруху має бути дотримання таких основних принципів:
- застосування найкоротших шляхів руху товарів;
- встановлення оптимальної форми і розвенності руху товарів з широким застосуванням централізованої доставки товарів у торговельну мережу;
- вибір раціональних транспортних засобів та ефективне їх використання;
- широке застосування обладнання та засобів механізації вантажно-розвантажувальних і складських робіт;
- постійне вдосконалення і оптимізація технологічного ланцюга руху товарів.
Аналіз логістичних новацій, застосовуваних у торговельних мережах
Важливою умовою раціональної організації товароруху є застосування економічно доцільних форм руху товарів. Товари можуть проходити через одну або більше складських ланок. Раціональна організація процесу руху товарів передбачає проходження товару через мінімальну кількість ланок.
У практиці організації товароруху знаходять застосування дві форми:
- транзитна полягає у відвантаженні або завезенні товарів у торговельну мережу безпосередньо з виробничих підприємств, минаючи торгові склади. Вона застосовується переважно для товарів простого асортименту, які не потребують підсортування. Багато продовольчих товарів (хліб і хлібобулочні вироби, ковбасні вироби, м’ясні та рибні напівфабрикати, молочні продукти, пиво, безалкогольні напої) завозяться в торговельну мережу транзитом. Транзитним порядком надходять на великі торговельні підприємства окремі непродовольчі товари (швейні і трикотажні вироби, тканини, взуття, телевізори, холодильники, меблі) головним чином від місцевих підприємств. На розвиток транзитної форми руху товарів сприятливо впливає поява в районах споживання нових підприємств легкої та харчової промисловості, укрупнення торгових підприємств, упровадження прямих зв’язків роздрібної торгівлі з виробництвом, розвиток автомобільних і контейнерних перевезень та інші фактори.
- складська знаходить застосування в основному при доставці в торговельну мережу товарів складного асортименту. При цьому товари з метою їх підсортування слідують через складські ланки. Розрізняють одноланкову, дволанкову і більше складські форми товароруху.
Одноланковий товарорух характерний нині для великих міст країни. Будівництво великих зональних складів у найближчій перспективі дозволить ширше розповсюдити цю форму товароруху.
Дволанковий товарорух поки ще достатньо широко розповсюджен при постачанні торговельної мережі невеликих міст або сільських населених пунктів.
Коефіцієнт ланковості визначається як відношення валового (суми складського та роздрібного) обороту до роздрібного за мінусом одиниці:
.
Складський оборот розраховується по надходженню товарів на склади оптових і роздрібних підприємств, а роздрібний – в магазини. При транзитному русі товару коефіцієнт складської ланковості дорівнює нулю.
Необхідність поділу великих партій товарів, що надходять від промисловості, проведення підсортування товарів складного асортименту, створення в оптовій ланці стійких перехідних запасів, які гарантують регулярність і безперебійність постачання в торговельні мережі – це викликає потребу в проміжних складських ланках, які виникають на шляху руху товару. Раціоналізація товароруху відбувається внаслідок усунення зайвих ланок між виробництвом і роздрібною торгівлею. При використанні складської форми товароруху прагнуть до того, щоб на шляху руху товарів з виробництва в роздрібну мережу було не більше однієї складської ланки, територіально наближеної до пунктів постачання.
Однією з вимог до раціональної організації товароруху є забезпечення найкоротших шляхів руху товарів. З урахуванням форм і ланковості формуються канали товароруху, вибір яких визначає раціональний і найкоротший шлях руху товарів.
Канал товароруху – ланки (організації та особи), через які проходить товар при русі (або перепродажу) від виробника до споживача.
Канали товароруху виконують різні функції. Вони забезпечують інформацію про характеристики та потреби споживачів, існуючі та нові товари, встановлюють контакти з потенційними покупцями, впливають на рішення ціноутворення, шукують і використовують фінансові засоби для покриття витрат на просування товарів. Розрізняють такі канали товароруху:
- прямі, які припускають переміщення товарів безпосередньо від виробника до споживача, минаючи незалежних посередників, тобто прямо в магазини. Така система дозволяє контролювати весь процес, забезпечує тісний контакт зі споживачем, а отже, більш повну інформацію про його смаки і звички, але вимагає розгалуженої системи управління і великих витрат;
- непрямі, які пов’язані з використанням незалежних посередників, до яких товар надходть від виробника і які потім реалізують його споживачам.
Канали товароруху характеризуються довжиною і шириною. Довжина каналу товароруху визначається кількістю незалежних посередників, які послідовно здійснюють просування товару. Найчастіше використовуються однорівневі (один посередник – роздрібна ланка), дворівневі (два посередники – оптова та роздрібна ланки), трирівневі (три посередники – великий оптовик, дрібний оптовик, роздрібна ланка) канали.
Ширина каналу товароруху характеризується кількістю незалежних учасників на кожному рівні. Виробник може дотримуватися трьох можливих підходів до вирішення питання про кількість посередників:
1. При інтенсивному розподілі прагне забезпечити наявність запасів своїх товарів у можливо більшого числа підприємств. Такий підхід забезпечує максимально широке розповсюдження товару і зручність для покупців.
2. Розподіл на правах винятковості (ексклюзивне) означає навмисне різке обмеження кількості посередників на кожному рівні каналу, їх виключні права на продаж товарів.
3. Виборчий (селективний) розподіл і збут – щось середнє між зазначеними вище підходами. Виробник використовує середню кількість посередників, що дасть йому можливість поєднувати образ товару з обсягом продажів і контролем за рухом товарів.
Вибір каналу залежить від
- характеристик товару (на якому ринку продається, яка поведінка типова для його покупців, які послуги потрібні при його продажу і т. ін.);
- її конкурентоспроможності, поточної та перспективної політики торговельної мережі, стійкості та положення в галузі;
- характеристик самих каналів збуту (величина торговельних витрат, ступінь охоплення торговельної мережі, передбачуваний обсяг і зона збуту, фінансове становище і технічний рівень торговельного посередника).
Основні витрати товароруху складаються з витрат за транспортування, наступне складування товарів, підтримку товарно-матеріальних запасів, одержання, відвантаження й упакування товарів, адміністративних витрат і витрат з обробки замовлень. Тому сучасний процес товароруху повинен ґрунтуватися на відповідній підготовці товарів до продажу шляхом їх фасування, пакування та комплектування необхідного асортименту. Ці операції доцільно здійснювати у виробництві або оптових базах, щоб максимально звільнити торговельні мережі від цих функцій.