5. Місце мережевих структур на міжнародному ринку, розвиток мережевої торгівлі за форматами

Щодо тенденцій західноєвропейського ритейлу, то нині вони зводяться до кількох напрямів. По-перше, глобалізація роздрібної торгівлі та вихід на нові ринки (Центральна та Східна Європа, Азія і Південна Америка). Сьогодні з 65-ти найбільших, що вийшли за межі своєї «етнічної батьківщини», понад 66 % складають європейські компанії і тільки близько 10 % – північноамериканські. Другий напрям – злиття і поглинання мереж. Потім йдуть популяризація електронної та поширення Mobil-комерції, котра передбачає використання мереж для продажів мобільних телефонів.

Поки світовий ритейл шукав нові шляхи розвитку та нові ринки, зміцнювався і розширював сфери впливу, торгівля в країнах Східної Європи перебувала в «тихому застої» планової економіки. Обмежений асортимент товарів, що випускався в кількостях з розрахунку на душу населення не вимагав ні різноманіття форматів, ні вдосконалення методів торгівлі, таких як ефективний менеджмент, маркетинг і реклама.

Незалежність, здобута східноєвропейськими країнами в кінці 80-х, поставила їх перед необхідністю ринкових реформ. Однак темпи приватизації торгівлі та розвиток власних національних мереж виявилися не настільки стрімкими, як хотілося б. Так, кількість супермаркетів у Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині, яка досягала в 1995–1996 рр. всього лише 5 %, тепер становить близько 50–60 %. Але за останні десять років національні мережі, які не встигли адаптуватися до нових умов у цих країнах, майже зникли. Їх поглинули світові лідери ритейлу, що особливо активізувалися після розширення Євросоюзу.

Проте розвитку мережевої торгівлі Східної Європи перешкоджали існуючі невеликі продуктові та спеціалізовані магазини, що залишилися «на плаву». Так, у Польщі їх концентрація становить понад 5 тис. на кожен мільйон жителів, у Чехії, Словаччині та Угорщині цей показник досягає 2 300.

У Європі мережева торгівля контролює 70–75 % роздрібного товарообігу, а в Україні на рівні 20–30 %.

Основними форматами для торгових мереж продовжують залишатися дискаунтери і гіпермаркети. Крім того, продуктові торговельні мережі починають розвивати міні-формати «магазини біля будинку». Мережі на більшості ринків продовжують розширювати власні торгові марки, ціни в яких у середньому нижче, ніж вартість брендів-виробників.

Проте варто зазначити, що ступінь домінування мережевої форми торгівлі та тих або інших форматів магазинів у різних суспільствах змінюється в часі та просторі. Наприклад, у Німеччині, де поведінка покупців характеризується аскетичністю і економічною ощадливістю, переважають магазини знижених цін, а в Італії, де культивується соціальне спілкування, – супермаркети, зорієнтовані на якість обслуговування і незалежні магазини.

Нові технології допомагають зменшити витрати, підвищити продуктивність, поліпшити обслуговування покупців. Їх упровадження більше не є приємним нововведенням, а є абсолютною вимогою для виживання. Технології вимагають інтеграції всіх аспектів бізнесу.

Споживачі вимагають підвищення рівня взаємодії з торговельними мережами. Інформація про ціни стає легко доступною для покупця, тепер він може її оперативно отримати, порівняти і обрати найбільш цікаву пропозицію. У недалекому майбутньому отримання повної інформації про ціни за допомогою мобільного телефону стане повсюдним, що тільки посилить рівень конкуренції для роздрібних компаній.

Сьогодні цінність лояльних клієнтів буде вищою ніж будь-коли. У свою чергу завдання максимізації віддачі від взаємодії з клієнтами стане особливо актуальною. Покупці мають можливість вибору і винятково добре інформовані. Їх стиль життя стає по-справжньому «цифровим». Все частіше вони роблять покупки онлайн і виходять при цьому за межі традиційних маркетингових інструментів, таких як телебачення, радіо та друкована реклама, що впливають на вибір покупки. В умовах посиленої конкуренції в торгівлі активно розвиваються роздрібні торговельні мереж, що є сукупністю торгових підприємств, котрі перебувають під загальним управлінням.

Як світовий, так і український досвід підтверджують, що об’єднання магазинів у єдину мережу – найефективніший шлях розвитку торгівлі. Переваги мережевої торгівлі полягають у наступному:

- з урахуванням територіальних сегментів цільового ринку можливе розміщення товару зі зміною простору;

- відповідно до споживчих переваг можлива зміна асортименту товарів та формування привабливого асортименту за конкурентоспроможними цінами;

- розміри мереж дозволяють закуповувати великі партії товарів, отримуючи при цьому максимальні знижки та економлячи на транспортних витратах;

- централізація і високий рівень управління всією комерційною діяльністю за рахунок залучення кваліфікованих фахівців дозволяють уникнути багатьох недоліків, характерних для окремого магазину;

- можлива диверсифікація видів діяльності з урахуванням підвищення ефективності;

- зниження витрат на одиницю товару за рахунок економії на витратах щодо стимулювання збуту, закуповуючи рекламу, вигідну для своїх магазинів, і відносячи витрати на велику кількість товару;

- здатність об’єднати функції оптової та роздрібної торгівлі;

- мережі дають своїм магазинах певну свободу, щоб ті змогли з урахуванням споживчих переваг успішно вести конкурентну боротьбу.

На розвиток торговельних мереж значно впливає використовуваний формат торгівлі.Формат торгівлі – це сукупність параметрів, за якою визначається приналежність торгового підприємства до одного із поширених у світовій практиці видів. На практиці для визначення формату достатньо оцінити підприємство за невеликою кількістю основних параметрів, не враховуючи другорядні, що формуються під впливом місцевих умов.

Існує велика кількість класифікацій форматів роздрібної торгівлі. Один з прикладів західної класифікації наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Основні типи форматів роздрібної торгівлі

Тип	Опис
Спеціалізовані магазини	пропонують вузький спектр продуктів з широким асортиментом
Супермаркети	пропонують кілька різновидів продуктів, кожний тип товару продається в своєму відділі
Невеликі магазинчики	невеликі торгові заклади, розташовані поблизу житлових кварталів
Магазини, що торгують за зниженими цінами (дискаунтери)	пропонують стандартний асортимент товарів за нижчими цінами, оскільки мають можливість встановлювати меншу частку прибутку за рахунок більшого обороту
Магазини «непридатних цін»	закуповують і продають товар за нижчими цінами, ніж звичайні магазини. Зазвичай торгують непроданими залишками, надлишковими товарами і т. ін.
Фірмові магазини	управляються фірмами-виробниками і продають їх продукцію
Незалежні магазини	належать приватному підприємцю або є підрозділами великих роздрібних корпорацій
Оптові клуби	продають обмежений асортимент продуктів зі значними знижками своїм членам, які платять щорічні внески
Супермагазини	спрямовані на більш повне задоволення потреб людей у постійних покупках продуктів харчування та інших товарів. Тому пропонують широкий спектр додаткових послуг – пральні, хімчистки, ремонт взуття і т. д.
Комбіновані магазини	варіант супермаркету в сфері лікарських препаратів. У таких магазинах комбінуються продовольчі та лікарські відділи
Гіпермаркети	займають у середньому 20 тис. м^2 і об’єднують у собі принципи супермаркету, дискаунтера і оптової торгівлі
Виставкові зали	пропонують широкий асортимент фірмових товарів, що добре продаються з високою марочної премією, на які, однак, встановлюються знижені ціни

Іншим прикладом західної класифікації форматів торгівлі є схема, наведена в табл. 3.

Таблиця 3

Класифікація форматів торгівлі

Продовольчий асортимент	Непродовольчий асортимент	Синтетичні формати
Гіпермаркет	Універмаг	Торговельний центр
Класичний супермаркет Економічний супермаркет	Майстри категорій (техніка, одяг, взуття, книги)	Торговельна галерея
Дискаунтер	Дрогери	Мол (асортимент продовольчих і непродовольчих товарів)
Мега-дискаунтер	Будівельні та меблеві ринки
«Зручний» магазин	Марочний магазин
Кіоск	Кіоск

Основним недоліком цієї класифікації є незастосовність до українських умов і відсутність більш детальної інформації про конкретні особливості кожного типу.