- •Підприємницькі мережі та торговельні системи
- •Вступ Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Модуль 1. Підприємницькі мережі, їх роль у розвитку ритейлу
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •Тема 2. Стан розвитку мережевої торгівлі в Україні
- •Тема 3. Організаційно-правові форми мережевих торговельних підприємств
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •Модуль 1. Підприємницькі мережі, їх роль у розвитку ритейлу
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •1. Закони самоорганізації підприємств в умовах ринку. Історія виникнення мережевого бізнесу
- •2. Підприємницькі мережі: сучасні аспекти формування і розвитку
- •3. Визначення та класифікація товарних систем
- •5. Місце мережевих структур на міжнародному ринку, розвиток мережевої торгівлі за форматами
- •6. Особливості мережевої структури в ритейлі. Організація мережевого бізнесу на прикладі провідних світових торговельних мереж
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •Тема 2. Стан розвитку мережевої торгівлі в Україні
- •Тема 3. Організаційно-правові форми мережевих торговельних підприємств
- •1. Способи створення торговельних мереж
- •2. Організаційно-правові форми торгових підприємств. Добровільні й інституціональні об’єднання підприємств торгівлі
- •4. Поняття «франчайзинг» у ритейлі. Типи франчайзингу. Використання франчайзингу в процесі формування торговельних мереж. Тенденції ринку франчайзингу
- •5. Корпоративні торговельні мережі: сутність і класифікація, методика розробки стратегій розвитку
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •1. Виробнича й організаційна структура мережевого бізнесу в торгівлі
- •2. Побудова системи управління торговельної мережі, рівні управління та розподіл повноважень
- •3. Принципи розподілу видів діяльності та відповідності між центром та виробничими одиницями
- •4. Стратегічне і тактичне управління бізнесом з боку власника
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •Модуль 2. Особливості підприємницької діяльності торговельних мереж
- •Тема 5. Планування як основна функція управління торговельною мережею
- •1. Основні показники фінансово-господарської діяльності, планування в торговельних мережах
- •2. Організація планування в мережевих торговельних організаціях
- •3. Механізм контролю та стимулювання досягнення планових показників
- •Тема 6. Бюджетування торговельної мережі
- •1. Поняття «бюджет торговельної мережі»: сутність, принципи бюджетування
- •3. Особливості побудови бюджету при мережевому принципі роботи торгового підприємства
- •Тема 7. Принципи та підходи до автоматизації торговельної мережі
- •2. Вимоги, що пред’являються торговельними мережами до автоматизації процесів для забезпечення успішної роботи
- •3. Класифікація систем автоматизації торговельних мереж за сферами використання. Можливості erp
- •4. Автоматизовані системи управління торговельними підприємствами та їх можливості: Back-office, Front-office
- •Тема 7. Принципи та підходи до автоматизації торговельноїмережі
- •Тема 8. Організація закупівельної діяльності в торговельних мережах
- •1. Роль закупівельного підрозділу в структурі мережевого підприємства
- •2. Побудова закупівельної структури в роздрібних торговельних мережах і забезпечення переваг
- •3. Організація комерційної служби торговельної мережі
- •4. Поняття «категорійний менеджмент»
- •5. Особливості управління закупівлями та асортиментом у мережевому торговельному підприємстві
- •6. Формування асортиментної матриці. Організація роботи з торговою матрицею
- •Тема 8. Організація закупівельної діяльності в торговельних мережах
- •Тема 9. Маркетингова стратегія мережевого торговельного підприємства
- •1. Особливості організації маркетингу в роздрібній торгівлі
- •2. Причини появи та розвитку власних торгових марок
- •3. Поняття «власна торгова марка». Функції торгових марок, їх класифікація
- •4. Бренд торговельних мереж, оцінка його вартості
- •5. Визначення вартості власних торгових марок
- •Тема 9. Маркетингова стратегія мережевого торговельного підприємства
- •Тема 10. Особливості ціноутворення на мережевому торговельному підприємстві
- •3. Вироблення централізованої політики ціноутворення
- •4. Методи ціноутворення, що використовують у мережевій структурі
- •Тема 10. Особливості ціноутворення на мережевому торговельному підприємстві
- •Тема 11. Технологія організації операційного процесу в торговельних мережах
- •2. Побудова операційної структури в роздрібній торговельній мережі
- •4. Організація виробничих комплексів на торговельних площах торговельного підприємства
- •Тема 11. Технологія організації операційного процесу в торговельних мережах
- •Тема 12. Розподільчий центр торговельної мережі
- •3. Організаційна структура та система управління
- •4. Оптимізація руху товару в торговельній мережі
- •Тема 13. Особливості управління персоналом торговельної мережі
- •3. Залучення та відбір персоналу, механізм навчання і розвиток персоналу
- •4. Оцінка персоналу, система оплати праці, відмінності в організації охорони праці
- •Тема 13. Особливості управління персоналом торговельної мережі
- •Тема 14. Аутсорсинг у торговельних мережах
- •1. Поняття та правові основи використання аутсорсингу в торговельних мережах
- •2. Використання аутсорсингу: переваги та недоліки аутсорсингу
- •3. Аналіз та підготовка до укладення договору аутсорсингу
- •4. Роль аутсорсингу й аутстафінгу в підвищенні ефективності застосування людського капіталу
- •Тема 15. Організація та керування бізнесом у процесі життєвого циклу торговельної мережі
- •2. Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності торговельної мережі
- •Тема 16. Економічні стратегії торговельних мереж
- •1. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність торговельних підприємств
- •2. Оцінка зовнішнього середовища
- •3. Внутрішній аналіз конкурентоспроможності
- •4. Економічні стратегії торговельних мереж
- •Тема 17. Залучення коштів торговельними мережами
- •2. Торговельні майданчики України
- •Тематика рефератів
- •Глосарій
- •Список використаної літератури
- •Основні показники соціально-економічного розвитку регіонів України
- •Забезпеченість населення мережею роздрібної торгівлі Донецької області
- •Спеціалізація мережі роздрібної торгівлі підприємств Донецької області
- •Регіональна концентрація продовольчих торговельних мереж
- •Загальна характеристика форматів продовольчих торговельних мереж України
- •Рейтинг найбільших продовольчих мереж України за кількістю торговельних об’єктів у 2009 р.
- •Показники ефективності, що характеризують загальне положення роздрібних торговельних мереж України
- •Показники ефективності, що характеризують кінцеві результати функціонування та розвитку роздрібних торговельних мереж України
Тема 16. Економічні стратегії торговельних мереж
1. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність торговельних підприємств.
2. Оцінка зовнішнього середовища.
3. Внутрішній аналіз конкурентоспроможності.
4. Економічні стратегії торговельних мереж.
1. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність торговельних підприємств
Діяльність торговельного підприємства в умовах конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Економічне середовище сучасного ринку, якому властиві невизначеність і мінливість, вимагає від суб’єкта господарювання якісного управління і постійного контролю конкурентоспроможності своєї діяльності. Якісне управління конкурентоспроможності визначається здатністю формування конкурентних позицій у такому середовищі й утримання їх потенціалу.
Конкуренція у торговельній галузі – це суперництво, насамперед, за покупця, оскільки підприємство є посередником на ринку, елементом інфраструктури (об’єктом), який сприяє взаємодії виробника (продавця) і споживача (покупця) разом з іншими функціями, зокрема виробничими. Тому пріоритетними завданнями в діяльності підприємства має бути висока якість задоволення потреб, здатність швидко й адекватно реагувати на зміну поведінки споживачів.
Суб’єктами конкуренції у торгівлі є підприємства, підприємці, для яких торговельна діяльність є основною, а також підприємства, які разом з основною діяльністю неторговельного характеру (виробничою, фінансовою, страховою тощо) займаються і торговельною. Звичайно, конкурувати за покупця вони будуть лише у своїх зонах господарювання, межі яких залежать: від масштабів діяльності підприємства; від виду товару, яким торгують; від контингенту покупців; місця розташування.
Формування конкурентних переваг у широкому значенні трансформується в завдання адаптації системи управління до змін конкурентного середовища, що надає змогу швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності. Вирішення цього завдання ускладнюється тим, що колись досягнуті успіхи на ринку при відсутності постійної та цілеспрямованої роботи будуть через якийсь час анульовані відповідними діями конкурентів.
Конкурентні переваги торговельного підприємства можна класифікувати за ознаками значущості щодо формування конкурентоспроможності підприємства, за методом оцінювання та тривалістю дії. До конкурентних переваг торговельного підприємства відносять матеріально-технічний потенціал, його зовнішнє та внутрішнє оформлення, методи продажу, місце розташування, систему товаропостачання, режим роботи, персонал підприємства та рівень його кваліфікації, організаційно-правову форму, асортимент товару, фінансово-економічні показники, результативні показники, імідж.
Конкурентоспроможність торговельного підприємства залежить від конкурентоспроможного товару, який воно реалізує. Оскільки конкуренція у галузі торгівлі нині дуже висока (багато торговельних підприємств з приблизно однаковим асортиментом товарів), то конкурентною перевагою виступає персонал, а саме якісне обслуговування споживачів. Якщо підприємства-виробники для виготовлення конкурентоспроможного товару вкладають свої ресурси у якісну сировину, нові технології, робітників тощо, то в торговельному підприємстві, в першу чергу, в професійність обслуговуючого персоналу. Саме від якісного обслуговування відбувається перетворення потенційних споживачів у постійних. Окрім професійної підготовки, якість обслуговування залежить і від мотивованості. Нині кращими стимулами, у першу чергу, є матеріальні (задовільна зарплатня, винагороди, премії тощо) та моральні (повага, можливість кар’єрного зростання, психологічні тренінги, соцпакет тощо).
Необхідно відзначити, що і маркетинг, і управління вже давно виділили конкурентні переваги як предмет ретельного вивчення. Маркетинг на практиці ставить і вирішує ці питання в процесі управління підприємством. Реальні позитивні результати досягаються там, де формування конкурентних переваг доведено до рівня технології управління.
При визначенні рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства частіше використовують підхід на основні оцінки показників ефективності порівняно з основними конкурентами. Така оцінка може виявитися помилковою через її часткову суб’єктивність – вона здійснюється безпосередньо підприємством і не враховує ставлення споживачів до нього. Комплексна оцінка сприйняття споживачами торговельного підприємства за визначеними критеріями дозволяє виявити проблеми підприємства в задоволенні потреб потенційних та існуючих споживачів. Максимізація задоволення потреб посилює прихильність споживачів до підприємства і, відповідно, підвищує ефективність його діяльності та конкурентоспроможність.
Таким чином, рівень конкурентоспроможності торговельного підприємства можна розрахувати на основі комплексної оцінки системи показників ефективності використання ресурсів підприємства та сприйняття споживачами.
Визначення рівня конкурентоспроможності на основі оцінки споживачами можна здійснювати за допомогою методів маркетингових досліджень (опитування, спостереження, фокус-груп тощо). Отримана інформація окреслить як позитивні моменти, так і проблеми в роботі торговельної мережі, які погіршують його позицію серед конкурентів, з точки зору споживачів.
Такий підхід до визначення рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства на основі двох систем оцінювання є більш точним та об’єктивним, оскільки враховує не тільки власне уявлення про досягнутий рівень конкурентоспроможності, а ще й реальне відображення всіх конкурентних зусиль підприємства на ринку, результатом якого є певне сприйняття споживачами.
Проте, конкурентоспроможність торговельного підприємства на момент оцінювання не дає уявлення про подальше її підтримування. Введення показника конкурентоспроможності в довгостроковому періоді дозволить окреслити шляхи досягнення його високого рівня. Зростання цього рівня має бути стратегічною метою в розробці стратегії розвитку підприємства.
З метою довгострокового забезпечення конкурентоспроможності торговельних підприємств необхідно впроваджувати та використовувати стратегічний маркетинг, який є основою створення і реалізації конкурентних переваг підприємства.