302 Історична антропологія України

скульптурного портрета князя Ярослава, створеного ним на підставі методу антропологічної реконструкції.

Доба пізнього середньовіччя. Козацькі портрети

Антропологічний склад пізньосередньовічної люд­ності України вивчений недостатньо: бракує повноцінних джерел. Певне уявлення про нього дають «документальні» портрети козаків, які загинули під час Берестецької битви, та портрет кошового ота­мана Війська Запорозького Івана Сірка.

Битва під Берестечком (28 червня — 10 липня 1651 р.) — одна з найтрагічніших подій Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Після кровопролитного бою 30 червня козацько-селянське військо, зраджене кримськими тата­рами, було оточене в укріпленому таборі. В ніч на 10 липня частина козаків на чолі з Іваном Богуном вийшла з оточення, намостивши переправу через непрохідне болото біля р. Пляшівки. Наступного дня під час відступу решти війська багато козаків та селян повстан­ців, що виявили виняткову мужність та відвагу, загинуло.

Ще кілька десятиліть тому точне місце Берестецької битви було невідоме. Невблаганний час стер з лиця землі і залишки укріплень, і сліди козацьких переправ.

У 1970— 1987 рр. в околицях с. Пляшева Рівненської області, де нині розташований музей-заповідник «Козацькі могили», були про­ведені розкопки під керівництвом /. Свешніковсі. На місці однієї із переправ разом із військовим обладнанням та речами господарсько­го вжитку виявили й останки козаків — захисників табору, що дало змогу відтворити зовнішність двох учасників Берестецької битви методом пластичної антропологічної реконструкції. Один із «доку­ментальних» портретів створила Г. Лебединська, ще один — ко- лумбієць X. Родрігес.

Попри чітко виявлені індивідуальні риси обидва козаки належали до одного антропологічного типу, властивого більшості сучасних українців, — центральноукраїнського, який характеризується брахі­кефалією, помірно широким обличчям, середньою шириною чітко окресленого носа тощо. Це дає підстави стверджувати, що він поширився в Україні уже в пізньому середньовіччі.

Кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко (?— 1680) — одна з найяскравіших постатей в історії українського козацтва. Майже чверть століття під його орудою запорожці боронили Україну від нападів ординців. З іменем цього козацького ватажка народна тради­ція пов’язує славетний лист до турецького султана Магомета IV, де

303

Антропологічні особливості давнього населення України

з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно його претензії на світове панування.

2

Козаки—учасники битви під Берестечком:

/ — реконструкція Г. Лебедиисі.кої;

2—реконструкція X. Ролріїсса

Відважний лицар був похований на козацькому цвинтарі непо­далік Чортомлицької Січі «з многою арматною і мушкетною стрел- бою і со великою всего войска Низового жалостию, яко по том вожду своем справном и щастливом ... которого все войско зело любило и за отца своего почитало». У 1967 р. Сіркове поховання, розташоване в межах с. Капулівка, у зв’язку з наближенням Ка­ховського моря було перенесене на нове місце — курган Сторожова Могила. Під час розкопок, проведених тут, був складений акт, що, зокрема, зафіксував таке: «...Скелет похованого лежав випростано на спині, головою на захід, права рука зігнута в лікті так, що кисть її була на грудях, ліва також зігнута в лікті, кисть — у ділянці живота... Череп частково ушкоджений, розтрощена лицева частина, що збе­реглася у фрагментах... У верхній щелепі немає жодного зуба, ямки зубів позаростали, окрім двох, з лівого боку. На нижній щелепі збереглося два останніх зуба, тобто зуб мудрості й останній кутній. Ямки решти зубів позаростали повністю... Плечові кістки обох рук у місцях прикріплення м’язів мають значні горбки, внаслідок чого тут діаметр кістки більший на один сантиметр. Як на правій кисті, так і на лівій бракує деяких фаланг пальців».