23 Формування антропології

Виключну увагу Брока приділяв удосконаленню методів дослід­жень. Він розробив систему краніологічних і соматологічних точок, склав перелік найважливіших ознак на черепі й тілі живої людини, створив прилади — прототипи сучасного антропологічного інстру­ментарію, підготував спеціальні таблиці для визначення кольору шкіри, волосся й очей, виготовив муляжі описових характеристик обличчя: носа, губ і т. ін. Методичні рекомендації вченого значно іменшували вплив суб’єктивних чинників у процесі фіксації морфо­логічних ознак, який негативно відбивався на підсумках антропо­логічних досліджень.

З ініціативи Брока при Паризькому товаристві були засновані Антропологічна школа та музей, що згодом набув статусу Музею Людини. Він об’єднав навколо себе велику групу учнів і послідов­ників, які розгорнули активну пошукову діяльність. Один із них — //. Топінар— узагальнив досвід французької школи антропології у фундаментальній праці “Елементи загальної антропології” (1885), де никлав основи методики морфологічних досліджень, розглянув історію органічного світу й питання антропогенезу, систематизував поли кий за обсягом матеріал у галузі расознавства, зібраний багатьма поколіннями європейських дослідників. Згодом інший вихованець Паризького товариства —И. Денікер— створив дуже детальну танауково обгрунтовану антропологічну класифікацію людства(1900). На підміну від попередніх класифікацій, де антропологічні, етногра­фічні, психологічні та інші характеристики часто змішувалися, в її основі лежали суто морфологічні критерії.

У 1863 р. перший антропологічний осередок виник у Російській імперії. Це було Товариство любителів природознавства при Мос­ковському університеті, організатором та ідейним натхненником якого став професор кафедри зоології А. Богданов (1863— 1896).

Богданов вважав, що антропологія, яка перебуває на межі природничих та гуманітарних знань, відіграє надзвичайно важливу роль у розробці світоглядних проблем. Час появи людства, тілесна будова найдавніших людей, умови, які сприяли вдосконаленню їхньої фізичної подоби, “порівняльна морфологія, біологія й систе­матика нині існуючих племен та їхній географічний розподіл” — ось коло питань, що їх має висвітлювати антропологія. Вчений рішуче засуджував прояви расистської ідеології, які почастішали у другій половині XIX ст.

Богданов одним із перших виступив із дуже сміливим для свого часу положенням про незбіг расових та етнічних класифікацій, на­вівши приклади, коли та ж сама етнічна група включає різні антро­пологічні компоненти. Він переконливо показав, що спорідненість племен за мовою, побутом і звичаями ще не є доказом спільності їхнього походження. На таких же позиціях стоїть і сучасна наука.

24 Історія антропологічних знань

Російський природознавець звертав велику увагу на розвиток краніологічних досліджень. Він опублікував і кілька статей, присвя­чених антропологічному складові давнього населення України: скіфів, середньовічних киян і т. ін. Зібрані під його керівництвом краніологічні колекції (понад 3 тис. черепів) склали основу антропологічної виставки, організованої в Москві 1879 р. На ній були також представлені знаряддя праці первісних людей, реконст­рукції зразків давньої фауни та флори, скульптурні зображення й фотографії представників численних етнічних груп, що мешкали в Російській імперії. Згодом експонати цієї виставки надійшли до новоствореного Антропологічного музею Московського універси­тету, що діє й понині.

Анатолій Богданов

Микола Миклухо-Маклаи

Особливу роль в історії антропології відіграв видатний учений- гуманіст, українець за походженням М. Миклухо-Маклай (1846— 1888). Протягом 70—80-х років минулого століття він здійснив кілька експедицій на Нову Гвінею, Соломонові та Гебридські острови, Малаккський півострів тощо. Постійно ризикуючи життям, він зібрав там великі антропологічні й етнографічні колекції, котрі не втратили свого значення й досі.

Центральне місце в науковій спадщині Миклухо-Маклая посіда­ють праці з антропології Нової Гвінеї. Вчений переконливо довів безпідставність поширених у XIX ст. уявлень про корінні відмінності