131 Еволюційні попередники людей

Дослідження останніх десятиліть виявили велику схожість між людьми та африканськими людиноподібними мавпами (особливо шимпанзе) також і за молекулярними, біохімічними та імунологіч­ними характеристиками. Так, гомологічні (відповідні) локуси ДНК людини та шимпанзе, за даними американських учених Д. Кона, Б. Хойєра та інших, збігаються на 95—97% ; вони дуже близькі між собою за амінокислотною послідовністю білкових молекул, багатьма групами крові (системами ABO, MN, Rh та ін.) тощо. Загалом, за даними молекулярної генетики, шимпанзе та горила більш схожі з людьми, ніж зі своїми азійськими родичами — орангутанами і особливо гібонами. 3.іншого боку, орангутани та гібони ближчі до людей та африканських понгідів (людиноподібних мавп), ніж до нижчих мавп.

З послідовним розвитком еволюційних тенденцій у загоні прима­тів пов’язано також багато важливих показників репродуктивної функції та життєдіяльності людини: збільшення терміну вагітності, пізніші строки статевого дозрівання, подовження тривалості дитин­ства. Наприклад, термін вагітності у напівмавп становить 2— 5 міся­ців, у макак, павіанів — 5— 6, у шимпанзе — 8, у людини — 9. Зауважимо, що шимпанзе максимально наближаються до людей і за іншими показниками: перша вагітність у самиць має місце здебіль­шого в 10 років, самиця вигодовує дитинча протягом 2—3 років, воно тримається біля матері до 6— 8 років. Подовження дитинства, властиве вищим приматам, “мало істотне значення для формування адекватної поведінки у складно організованих спільнотах і було важливою біологічною передумовою олюднення в період засвоєння предками людини соціальної програми” (О. Хрисанфова).

Навіть такій суто людській сфері, як виготовлення і використан­ня знарядь праці, передувала так звана предметна діяльність вищих приматів, тобто їхня здатність застосовувати природні предмети- посередники для вирішення певних завдань. Спостереження за шимпанзе у природних умовах показали, що вони широко викори­стовують у різних ситуаціях палиці, камені, гілочки і т. ін. Напри­клад, за допомогою гілочок вони збирають термітів, шо входять до їхнього харчового раціону; палицями руйнують гнізда деревних му­рашок і видобувають мед, “каменями-молотками” та “каменями-ко- вадлами” розбивають’тверду шкаралупу горіхів (Дж. Гудолл). Для досягнення певної споживчої мети шимпанзе можуть послідовно використати кілька предметів, тобто здатні проаналізувати зв’язок між ними. Вони дуже спостережливі і швидко запозичують один в одного нові навички “предметної” діяльності, передаючи їх від покоління до покоління. Експериментальним шляхом доведено, що шимпанзе досить легко засвоюють складні комунікативні системи: їх удалося навчити жестам американської мови для глухонімих та

132 Походження людини

використанню пластмасових символів для побудови найпростіших фраз. Деякі з них виявляли здатність узагальнювати набутий досвід, вдаючись до відповідної жестикуляції в нових ситуаціях, близьких до експериментальних (Р. Гарднер, Б. Гарднер).

Сучасні африканські людиноподібні маїзпн:

/— шимпанзе; 2— горила

Важливою передумовою формування людського суспільства були властиві вищим приматам елементи суспільної поведінки. За спос­тереженнями Дж. Гудолл, шимпанзе живуть відкритими спільно­тами, чисельність яких залежить від багатства харчових ресурсів, коливаючись від 33 до 9 особин. Статевовікова структура цих спіль­нот постійно змінюється: вони можуть складатися з самців, самиць та дітей; лише самців або лише самиць із дітьми; лише дорослих самиць та самців. Головну роль у добуванні їжі відіграють самці, в її пошуках вони іноді долають великі відстані. Знайшовши харчі, вони за допомогою звукових сигналів — голосом, грюканням чи тупотін­ням — повідомляють про це інших членів колективу; іноді вони діляться їжею навіть з іншими самцями. Найстійкіші зв’язки вста­новлюються між матір’ю, дітьми та підлітками: старші брати та сестри часто допомагають матері доглядати менших, а в разі її смерті намагаються виконувати материнські функції. Дорослі самці також мають певні батьківські обов’язки. Зустрічі між окремими групами шимпанзе супроводжуються спеціальними церемоніями: особин, які повернулися до своєї спільноти, вітають, а “чужак”, що бажає влити­ся в новий колектив, повинен пройти певну перевірку.

На думку вчених, перехід від життя в лісі до життя на відкритих обширах, що був важливою передумовою “олюднення” мавп, супро­воджувався змінами харчового раціону: дедалі більшу роль в їхній життєдіяльності почала відігравати м’ясна їжа. Ця теза добре узгод­жується з результатами етологічних спостережень. Так, характерною

Період	Епоха	Приблизний час (млн років)
	Палеоцен	65
Третинний	Еоцен	55
	Олігоцен	37
	Міоцен	22
	Пліоцен	5
Четвертинний	Плейстоцен	2
	Голоцен	0,01

Важливе значення для реконструкції ранніх етапів еволюції мала знахідка кісткових решток так званого єгитпопітека в олігоценових відкладеннях поблизу Каїра (Єгипет). Це була досить примітивна мавпа, яка характеризувалася відносно невисоким рівнем церебралі- зації та невеликими розмірами лобної долі мозку. Водночас за сту­пенем розвитку зорової кори і слабкою вираженістю нюхального відділу мозок (ендокран) єгиптопітека прогресивніший, ніж у ниж­чих мавп.