184 Походження людини

У ході еволюції постійно виникали суперечності між консер­вативністю фізичного типу гомінідів і необхідністю його вдоскона­лення, яка була зумовлена тиском соціальних чинників. Наприклад, “предметна” діяльність вимагала довершенішої будови кисті та уск­ладнення функцій мозку. Ці суперечності з часом поступово розв’язувалися. Разом із тим взаємозв’язок між фізичною організа­цією та трудовою діяльністю первісних людей був досить гнучким, що не дає змоги встановити пряму залежність між ними.

З розвитком суспільних відносин роль природного відбору як принципу еволюції поступово зменшувалася. Більшість учених вва­жають, що його дія припинилася 40—35 тис. років тому. Саме на рубежі нижнього та верхнього палеоліту вже “сформувалася гене­тична програма виду Н. sapiens, яка істотно не змінилася від того часу” (О. Хрисанфова). Людина набула потенційної можливості адап­туватися до будь-яких кліматично-географічних умов без зміни своїх видових рис. Подальший розвиток людського суспільства зумовлю­вався виключно соціальними чинниками.

ЗАПИТАННЯ 1. Визначте місце людини в природі.

Й ЗАВДАННЯ 2. Назвіть визначальні риси людини, завдяки яким вона

займає найвищий щабель історично-еволюційного розвитку органічного світу.

3. Схарактеризуйте роль австралопітеків у біологічній історії людства.

4. Ношо habilis — це людина чи тварина?

5. Де розташовувалася прабатьківщина людства?

6. В яких місцях земної кулі виявлено кісткові рештки архантропів?

7. Коли люди вперше почали використовувати вогонь?

8. Що складало основу життєдіяльності європейських неандертальців?

9. Коли з’явилися перші поховання?

10. Коли первісні люди розпочали вперше будувати штучні житла?

11. Коли постали люди сучасного фізичного типу?

12. Коли, як і ким заселялися території Америки та Австралії?

13. Які риси фізичного типу були притаманні кромань­йонцям Західної Європи?

14. На яку історичну епоху припадає розквіт первісного мистецтва?

15. Окресліть основні етапи формування мовлення та мислення.

Рекомендована література

Рекомендована література

Алексеев В. П. Становление человечества. Москва, 1984

Бунак В. В. Род Homo, его возникновение и последую­щая эволюция. Москва, 1980.

Герасимов М. М. Люди каменного века. Москва, 1964. Горак Г /. Людське начало: витоки і визначення // Філософія: Курс лекцій. Київ. 1993.

Джохансон Д., Иди М. Люси: Истоки рода человеческо­го. Москва, 1984.

Дубинин Н. П., Шевченко Ю. Г. Некоторые вопросы биосоциальной природы человека. Москва, 1976. Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобыт­ного человека. Прага, 1982.

История первобытного общества: Общие вопросы. Проблемы антропосоциогенеза. Москва, 1983.

История первобытного общества: Эпоха первобытной родовой общины. Москва, 1986.

Кларк Дж. Д. Доисторическая Африка. Москва, 1977. Констебл Дж. Неандертальцы. Москва, 1978.

Ларичев В. Е. Сад Эдема. Москва, 1980.

Мажуга О. М., Хрисанфова E. Н. От вероятного — к очевидному. Киев, 1989.

Матюшин Г. И. Три миллиона лет до нашей эры. Мос­ква, 1986.

Нестурх М. Ф. Происхождение человека. Москва, 1970.

Рогинскии Я. Я. Происхождение человека // Рогин- ский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологии. Москва, 1955.

Семенов С. А. Развитие техники в каменном веке. Ленинград, 1968.

Скленарж К. За пещерным человеком. Москва, 1987. Уайт Э., Браун Д. Первые люди. Москва, 1978. Хрисанфова E. //. Эволюционная антропология // Хри­санфова Е/Н., Перевозчиков И. В. Антропология. Моск­ва, 1991.

Сучасне людство: єдність і різноманіття

МІЖГРУПОВА МІНЛИВІСТЬ М0РФ0ФІЗІ0Л0ГІЧНИХ ОЗНАК

Всі сучасні люди належать до одного біологічного виду — Ното sapiens, більшість ознак якого є поліморфними, тобто характеризуються наявністю кількох варіантів. У міжгруповому розподілі цих ознак простежуються певні закономірності: деяким з них властива безперервна, іншим — уривчаста, “мозаїчна” мінливість. Характер мінливості ознак визначається типом успадку­вання та впливом умов зовнішнього середовища на їхнє формуван­ня. Безперервна мінливість властива полігенним ознакам, що визна­чаються кількома або багатьма генами. Що ж до уривчастої мінливості, то вона здебільшого притаманна моногенним ознакам, які контролюються одним геном.

Волосяний покрив і пігментація

Форма і ступінь жорсткості волосся на голові люди­ни належать до найбільш варіабельних ознак населення земної кулі. Так, пряме жорстке волосся властиве популяціям Центральної, Схід­ної та Північної Азії, індіанцям Америки; пряме м’яке — більшості європейців. Жорстке кучеряве волосся переваважає в Африці, за винятком північних районів цього континенту, серед папуасів Нової Гвінеї, меланезійців; хвилясте — в аборигенів Австралії та деяких групах Південно-Східної Азії.

Що ж до розвитку третинного волосяного покриву, то найслабший ріст бороди спостерігається на півночі та на сході Азійського кон­тиненту (в монголів, якутів, евенків, бурятів та ін.), а також в індіанців Америки. Максимальний розвиток цієї ознаки властивий айнам, що нині мешкають лише на півночі японського острова Хоккайдо, аборигенам Австралії, людності Передньої Азії та Закав­каззя, де в окремих групах середній бал близький до 4.