202 Сучасне людство: єдністьі різноманіття

1 Загальні уявлення про раси

т

Головні принципи расових класифікацій

Серед сучасного населення земної кулі розрізняють окремі таксономічні підрозділи, яким властиве певне сполучення спадкових ознак фізичної будови (генофонд). Починаючи з першої половини XIX ст. ці підрозділи позначаються термінами “раса”, “географічна раса”, “расовий комплекс”, “расовий тип” і т. п. Зага­лом раси — це великі групи людей, об'єднані спільністю походження та комплексом подібних морфологічних рис. Останнім часом для ха­рактеристики рас дедалі ширше застосовуються також деякі фізіоло­гічні ознаки (групи крові та ін.).

Усі сучасні расові класифікації базуються на ієрархічному прин­ципі: кілька основних — великих — рас діляться на малі раси та антропологічні типи. При визначенні їхньої кількості беруться до уваги межі поширення, спільність походження та ступінь морфоло­гічної схожості певних комплексів фізичної будови. Загальноприй­нятою є теза про таксономічну нерівноцінність расових ознак: з-поміж них виділяють давні, які охоплюють великі ареали (напри­клад, кучеряве волосся у Тропічній Африці, різко виступаючий ніс у Європі, Західній Азії), та пізні, котрі характеризуються “мозаїч­ною” мінливістю.

Значний вплив на розвиток расознавства мала класифікація, запропонована Й. Денікером у 1902 р. Він виділив шість великих груп (стовбурів), які включають 29 локальних (малих) рас (табл. 19). Класифікація французького вченого побудована на суто морфоло­гічних принципах (причому найбільш цінними ознаками він вважав форму волосся та колір шкіри). Це її перевага й недолік одночасно: з одного боку, на відміну від своїх попередників Денікер цілком відмовився від етнографічних, лінгвістичних чи психологічних ха­рактеристик, а з іншого — недостатньо враховував роль географіч­ного фактора, що й призвело до певних прорахунків: наприклад, негроїдні австралійці потрапили до однієї групи з європеоїдними ассирійцями.

Подальший розвиток расознавства пов’язаний з утвердженням еволюційного принципу, за яким сучасні расові комплекси виникли на різних етапах історичного розвитку людства. Одним із перших його застосував нідерландський мандрівник і вчений Штратц (1904). Розділивши раси на давні — “протоморфні”, перехідні — “метаморфні” та пізні — “архіморфні”, він відніс до протоморфних бушменів, негрилів, негритосів, полінезійців, частину американ­

Головні стовбури	Характеристики головних стовбурів	Локальні раси	Характеристики локальних рас
Група А	шерстеподібне во­лосся, широкий ніс	бушменська	жовта шкіра, стеатопігія, малий зріст, довгоголовість
		негритоська	червонувато-бура шкіра, ду­же малий зріст, середня ши­рина голови
		негрська	чорна шкіра, високий зріст, довгоголовість
		меланезійська	чорнувато-бура шкіра, се­редній зріст, довгоголовість
Група В	кучеряве чи хви­лясте волосся	ефіопська	червонувато-бура шкіра, вузький ніс, довгоголовість
		австралійська	шоколадно-бура шкіра, ши­рокий ніс, середній зріст, довгоголовість
		дравідська	чорнувато-бура шкіра, ши­рокий чи вузький ніс, малий зріст, довгоголовість
		асироїдна	світла смугла шкіра, вузь­кий, випуклий, з товстим кінчиком ніс, широкоголо- вість
		індо-афганська	світло-бура шкіра, чорне волосся, вузький, прямий чи випуклий ніс, високий зріст, довгоголовість
Група С	хвилясте, чорне або темне волосся, темні очі	арабська, або семітська	смугла шкіра, чорне волос­ся, орлиний ніс, виступаюча потилиця, обличчя про­довгувате, у вигляді еліпса, довгоголовість, високий зріст

Головні стовбури	Характеристики головних стовбурів	Локальні раси	Характеристики локальних рас
		берберська	смугла шкіра, чорне волос­ся, прямий, грубих обрисів ніс, довгоголовість, продов­гувате чотирикутне облич­чя, високий зріст
	хвилясте, чорне або темне волосся і темні очі	південно- європейська	смугла шкіра, чорне волос­ся, прямий тонкий ніс, ви­довжене обличчя овальної форми, високий зріст, се­редня відносна ширина го­лови
Група С		іберо-острівна	смугла шкіра, чорне волос­ся, малий зріст, довгоголо­вість
		західно­ європейська	матово-біла шкіра, темно- русяве волосся, малий зріст, круглоголовість, круглоли- цість
		адріатична	матово-біла шкіра, темно- русяве волосся, круглоголо­вість, високий зріст, видов­жене обличчя
Група D	хвилясте чи пряме волосся, блондини зі світлими очима	північно- європейська	роже во-біла шкіра, часто хвилясте, рудувате волосся, високий зріст, довгоголо­вість
		східно­ європейська	рожевувато-біла шкіра, пря­ме волосся лляного кольо­ру, малий зріст, круглого­ловість
Група Е	пряме чи хвилясте	айнська	світло-бура шкіра, дуже во­лохате тіло, широкий увіг­нутий ніс, довгоголовість
	чорне волосся, тем­ні очі	полінезійська	жовта шкіра, не дуже воло­хате тіло, часто випуклий ніс, високий зріст, обличчя, що має вигляд еліпса, часто круглоголовість

Головні стовбури	Характеристики головних стовбурів	Локальні раси	Характеристики локальних рас
Група Е	пряме чи хвилясте	індонезійська	жовта шкіра, не дуже воло­хате тіло, малий зріст, сплющений, іноді ввігнутий ніс, виступаючі вилиці, об­личчя у вигляді ромба, довгоголовість
	чорне волосся, тем­ні очі	південно­ американська	жовта шкіра, не дуже воло­хате тіло, малий зріст, пря­мий чи ввігнутий висту­паючий ніс, часто довго­головість
		північно­ американська	яскраво-жовта шкіра, пря­мий чи орлиний ніс, висо­кий зріст, середня ширина голови
		середньо- американська	яскраво-жовта шкіра, пря­мий чи орлиний ніс, малий зріст, круглоголовість
		патагонська	яскраво-жовта шкіра, пря­мий ніс, високий зріст, круглоголовість, обличчя чотирикутної форми
Група F	пряме волосся	ескімоська	жовто-бура шкіра, малий зріст, кругле сплюснуте об­личчя, довгоголовість
		лопарська	жовтувато-біла шкіра, кир­патий ніс, малий зріст, круглоголовість
		угорська	жовтувато-біла шкіра, пря­мий чи ввігнутий ніс, вили­ці, що виступають, малий зріст, часто довгоголовість
		турко- татарська	жовтувато-біла шкіра, пря­мий ніс, середній зріст, круглоголовість
		монгольська	блідо-жовта шкіра, вилиці, що виступають, епікантус, круглоголовість