77 Краніометрія та краніоскопія

він нижчий, ніж на ортогнатних. Рубрикація: до 23° — малий; 24— 28° — середній; 29° і вище — великий.

Нижній край грушоподібного отвору — описова ознака, яка має такі форми: інфантильну — отвір невеликий, його нижній край притуплений, що властиве дитячим черепам; антропінну, коли бічні краї отвору переходять безпосередньо в гострий нижній край; передньоносові ямки, коли бічні краї сходяться нижче переднього краю; передньоносовий жолоб — бічні краї грушоподібного отвору спускаються донизу, утворюючи довгасте заглиблення.

Форма нижнього краю грушоподібного отізору:

І —інфантильна;2—зитроиіппа;3— передні,омосопі ямки; 4— передньо-

ІЮСОІ1ИЙ жолоб

Передньоносовий шип — описова ознака, що певною мірою харак­теризує ступінь виступання носа. Оцінюється за п’ятибальною схе­мою.

Важливі ознаки містить очна ділянка черепа.

51. Ширина очної орбіти (максилофронтальна) — відстань від максилофронтальної точки до зовнішнього краю лівої орбіти по лінії, що ділить її навпіл.

51а. Ширина орбіти (дакріальна) — відстань від дакріальної точки до зовнішнього краю лівої орбіти по лінії, що ділить її навпіл.

51. Висота орбіти — відстань від середини верхнього до середини нижнього краю орбіти.

52 : 51. Орбітний показник (максилофронтальний) вираховується за формулою: висота орбіти х 100 : ширину орбіти (від mf).

51. : 51а. Орбітний показник (дакріальний) вираховується за фор­мулою: висота орбіти X 100 : ширину орбіти (від d).

Прийнята така рубрикація орбітного показника:

Ширина орбіти від mf Ширина орбіти від d

Низькі орбіти (хамеконхія)до 75,9 до 82,9

Середні орбіти (мезоісонхія)76— 84,9 83,0— 88,9

Високі орбіти (гіпсіконхія)85 і вище 83 і вище

78 Програма й методика антропологічних досліджень

Наведемо деякі основні виміри нижньої щелепи.

65. Ширина суглобових відростків — відстань між зовнішніми краями суглобових відростків. Вимірюється ковзним циркулем.

70. Висота гілки — відстань від гоніона до верхньої точки сугло­бового відростка паралельно задньому краю гілки. Вимірюється мандибулометром.

71. Найменша ширина гілки — найменша відстань між передніми і задніми краями гілки. Вимірюється ковзним циркулем.

79. Кут гілки, утворений площиною, що проходить через задній край гілки. Вимірюється мандибулометром.

69 (1). Висота тіла — відстань від нижнього краю щелепи до зовнішнього альвеолярного краю на рівні лівого підборідного отво­ру. Вимірюється ковзним циркулем.

69. (3). Товщина тіла — відстань між зовнішньою та внутрішньою поверхнями тіла на рівні підборідного отвору. Вимірюється ковзним циркулем.

Штучна деформація черепа

Штучна деформація, тобто навмисна зміна форми голови, — звичай, поширений серед багатьох давніх народів. На теренах України штучно деформовані черепи віднайдені у похован­нях катакомбної культури доби бронзи, сарматських племен (III ст. до н. е. — III ст. н. е.), ранніх кочовиків другої половини І тис. н. е.

Відомо кілька різновидів штучної деформації. Найпоширеніша з них — циркулярна, або “баштоподібна”, коли череп набував форми, витягнутої у двох напрямках — догори і назад. Цього добивалися за допомогою кругового перев’язування голови дитини. Для підсилен­ня дії пов’язки на лоб і на потилицю іноді клали спеціальні дощечки.

Уперше спосіб штучної деформації голови описав Гіппократ. Розповідаючи про “макроцефалів”, він зауважував: Тільки-но на­роджується дитина і кістки її м’які, незатверділу її голівку виправля­ють руками і змушують рости в довжину за допомогою бандажів та інших доречних пристроїв, унаслідок дії яких сферична форма голови псується, а довжина її збільшується”. За спостереженнями сімферопольського лікаря й антрополога В. Бобіна, баштоподібний тип черепа в людини формується вже протягом перших років життя. При- цьому так звані тім’ячка — залишки щільної волокнистої сполучної тканини в місцях стикання кількох кісток черепа новона­родженої дитини — довго не заростають. В багатьох випадках у дорослих фіксується наявність метопічного шва і численних встав­них кісточок.