5 Вступ

Важливо мати на увазі, що антропологічні дані зберігають свої інформаційні можливості навіть тоді, коли йдеться про дуже віддалені історичні епохи. Це пояснюється консервативністю спад- кпних рис фізичної подоби людей, які мало змінюються в часі. Так, у пепеликих популяціях людей — демах, де через ізоляцію часто спостерігається перерозподіл морфофізіологічних ознак, більш- менш помітні зміни генофонду відбуваються протягом життя близько 50 поколінь людей, або 1250 років(М. Чебоксаров, І. Че- Гкжсарова). Ще повільніше перебігає цей процес за наявності ширшого кола шлюбних зв’язків. Аналіз епохальної динаміки антропологічних типів дозволяє визначити ступінь генетичної спорідненості поколінь, розділених тисячоліттями, причому лінію спадкоємності можна реконструювати навіть тоді, коли окремі історичні епохи не представлені кістковими рештками давніх людей.

Антропологічну історію давніх та сучасних етносів можна порів­няти з генним потоком через століття, куди час від часу вливались окремі струмочки, струмки, а то й ріки. Вона, як слушно зауважив відомий український вчений В. Петров, не зводиться до поступаль­ного біологічного відтворення поколінь. Це — складний, супереч­ливий процес взаємодії багатьох, часто різних за походженням компонентів, процес, що іноді супроводжувався цілковитим вини­щенням поколінь, народів та культур. Завдання антрополога — з’ясувати, які з цих компонентів склали основу фізичного типу того чи іншого етносу і де, в яких нашаруваннях століть можна віднайти їхні витоки.

Схожі завдання доводиться вирішувати й представникам суміж­них наукових дисциплін: історикам первісного суспільства, археоло­гам,- етнологам. Студентам, які спеціалізуються в цих напрямах історичних знань, і призначається цей підручник. Крім того, він може бути корисним майбутнім філософам, психологам, філологам.

Книга складається з п’яти розділів, де викладені основи антропо­логічних знань із вузлових питань історичної антропології України.

Перший розділ містить нарис історичного розвитку антропології під античного часу до наших днів. У ньому висвітлюється роль антропологічних товариств другої половини XIX ст. — перших на­укових осередків, що мали на меті дослідження в галузі походження людини, расознавства, первісної археології та етнології; дається оцінка антропологічної діяльності видатного вітчизняного етнолога кінця XIX — початку XX ст. Федора Вовка, праці якого протягом тривалого часу або замовчувались, або піддавались різкій і неспра­ведливій критиці; йдеться про сучасний стан антропологічних досліджень в Україні тощо.

У другому розділі розкриваються методичні прийоми, які засто­совуються у процесі палеоантропологічних досліджень та під час

6 Вступ

обстежень живих людей; викладаються основи дерматогліфіки, одонтології та гематології — систем морфофізіологічних ознак, які порівняно недавно ввійшли до програми і практики антропології. Вміщені тут матеріали знайдуть практичне застосування у процесі студентської археологічної практики.

Третій розділ присвячено питанням антропогенезу. Враховуючи специфіку видання, ми свідомо відмовилися від традиційної для антропологічних посібників широкої екологогеографічної та морфо­логічної характеристики приматів, зосередивши свою увагу на витоках та еволюції фізичного типу першолюдей і, меншою мірою, на їхньому способі життя. Висвітлюються деякі основні проблеми походження людини, а саме питання про прабатьківщину людства, чинники антропогенезу, розвиток мислення та мови, час і місце появи людини сучасного фізичного типу тощо.

У четвертому розділі розглядається мінливість морфофізіоло­гічних ознак серед населення земної кулі, описується антрополо­гічна структура народів світу; наводяться основні принципи расових класифікацій; аналізуються чинники расотворчих процесів; дається критична оцінка поширених у минулому расистських схем.

П’ятий розділ присвячено підсумкам досліджень у галузі істо­ричної антропології України. В ньому робиться спроба простежити епохальну динаміку антропологічного складу людності українських земель від найдавніших часів до сьогодення. Наводяться дані про фізичний тип мезолітичних, неолітичних та енеолітичних племен Наддніпрянщини; показано взаємостосунки носіїв археологічних культур доби бронзи, кіммерійців, скіфів та сарматів; розглядаються морфологічні риси племен черняхівської та салтівської культур; аналізуються генетичні витоки людності України-Русі у світлі даних антропології. Особлива увага приділяється підсумкам антрополо­гічних досліджень українського народу; окреслюються ареали геногеографічних областей на теренах України, виділених на підставі різних морфофізіологічних систем; простежуються генетичні взаємо­зв’язки українців на підставі антропологічних даних.

Плекаємо надію, що пропоноване видання сприятиме пробуд­женню інтересу до антропології серед найширшого загалу студентів- гуманітаріїв, підготовці кваліфікованої наукової зміни. Щиро дякує­мо всім, хто сприяв роботі над книгою.

ЗАПИТАННЯ1* Що означає термін “антропологія”? Хто вперше за-Й ЗАВДАННЯстосував його?

2. Дайте визначення антропології та вкажіть, які розділи входять до цієї наукової дисципліни.

3. Окресліть коло питань історичного характеру, для ви­світлення яких широко залучаються дані антропології.