315 Антропологічний склад українського народу

логічних варіантів: масивного, властивого древлянам, волинянам, тиверцям та уличам, та «грацильнішого», притаманного полянам і сіверянам. Сучасні українці споріднені з представниками обох варіантів: із першими — за ступенем випинання та будовою носа, з другими — за розмірами обличчя. Дуже глибока лінія антропо­логічної спадкоємності, на думку Т. Алексєєвоїпростежується в Середній Наддніпрянщині, а саме: племена доби бронзи — скіфи лісостепової смуги — населення черняхівської культури — нащадки літописних полян — сучасні українці.

Одонтологічні та дерматогліфічні дослідження. Збирання антро- полого-одонтологічних даних на теренах України започаткувала московська дослідниця Н. Доніна (Халдєсва). Обстеживши за корот­кою програмою мешканців Олевського району Житомирщини, вона використала ці матеріали у своїй кандидатській дисертації без будь- яких коментарів. Згодом вони були опубліковані О. Зубовим у вигляді цифрових даних.

1967 року під час спільної експедиції групи антропології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР та відділу антропології Інституту етнографії АН СРСР-ім. М. М. Миклухо-Маклая Г. Хіть зібрала дерматогліфічні колекції в семи районах Українського Полісся, Волині, Карпат та Південної України. У повному обсязі підсумки їхнього вивчення були опубліковані лише в першій половині 80-х років.

Дослідження, започатковані московськими фахівцями, продов­жив автор даного посібника, обстеживши в 1974— 1975 рр. 23 етно- територіальні групи на теренах України, Російської Федерації та Білорусі (понад 2 тис. осіб). Останнім часом ці дані доповнені новими колекціями, отриманими в Українському Поліссі.

Усі обстежені вибірки включають хлопчиків та юнаків 12— 16 років — корінних мешканців даної місцевості, що народилися в межах одного району. Антрополого-одонтологічні та дерматогліфічні ознаки визначалися за загальноприйнятими програмами та методи­ками. Для зіставлення популяцій за комплексом ознак порівнюва­лися величини середньої таксономічної відстані (СТВ) між ними, які вираховувалися на основі критерію Фішера. Використовувалася така градація величин СТВ: нижче 0,33 — відмінності між популяціями незначні; 0,33— 0,66 — середні; вище 0,66 — значні.

Варіації найважливіших одонтологічних ознак в українських гру­пах наведені в таблиці 29.

Попарне статистичне порівняння обстежених вибірок показало, що українці загалом є сукупністю досить однорідних популяцій, які належать до одного — європеоїдного — одонтологічного типу. Так, СТВ між ними коливається від 0,24 до 0,68, здебільшого в рамках середніх величин. Загальну антрополого-одонтологічну оцінку цього

Ознаки	Розмах иаріацій	Середня
Лопатоподібні верхні медіальні різці	TJ- 1 о о	1,5
Горбик Карабеллі на першому верхньому молярі	35,0-50,0	42,9
Шестигорбикові перші моляри	1,0-5,6	1,7
Чотиригорбикові перші моляри	3,4- 3,6	10,0
Дистальний гребінь тригоніда	1,1 —6,2	2,3
Колінчаста складка метаконіда	1,1- Ю,2	4,8
Шестигорбикові другі моляри	0,0-6,1	85,5
Чотиригорбикові другі моляри	77,8-92,2	1,4

Наведені дані свідчать про те, що сучасна людність України загалом визначається низькими відсотками «класичних» расово- діагностичних ознак зубної системи (лопатоподібні різці, дисталь­ний гребінь тригоніда, колінчаста складка метаконіда), підвищення яких пов’язане зі впливом монголоїдного антропологічного компо­нента. Крім того, українцям властивий помірний рівень редукції молярів. Нагадаємо, що таке поєднання ознак характерне для популяцій середньоєвропейського одонтологічного типу, який вклю­чає кілька різновидів — підтипів, чи територіальних комплексів, котрі досить істотно різняться між собою.

Аналіз варіацій одонтологічних ознак в українських групах дає підстави виділити три територіальних комплекси — різновиди се­редньоєвропейського типу, а саме: наддніпрянський матуризований, тобто масивний, наддніпрянський грацилізований, тобто менш масив­ний, та карпатський.