246 Сучасне людство: єдність і різноманіття

обличчя тощо. На думку Г. Дебеця, він був пов’язаний зі змінами в господарській діяльності людей, передусім із поступовим переходом від мисливства, рибальства і збиральництва до землеробства. Остан­нє сприяло різкому збільшенню частки рослинної їжі в харчуванні. Це вплинуло на діяльність залоз внутрішньої секреції, викликавши значні зміни в темпах росту організму, строках статевого дозрівання

і, як наслідок, — у морфологічній будові тіла людини. На користь цього припущення свідчить той факт, що грацилізація практично не торкнулася тих народів (австралійців, ескімосів, індіанців Вогненної Землі та ін.), котрі через особливості свого історичного розвитку й донині зберігають архаїчні форми господарства.

Ще в минулому столітті було помічено, що в різних місцях земної кулі протягом останнього тисячоліття відбулося значне збільшення показника голови — брахікефалізація, тобто заміна видовженої форми голови короткою. Так, із XII—XIV до середини XIX ст. у населення Підмосков’я цей показник зріс приблизно з 74 до 81. Брахікефалізація спостерігалася в багатьох країнах Європи — Фран­ції, Німеччині, Австрії, Чехії, Польщі, Україні, а також на півдні Сибіру, в Японії тощо. Природа цих епохальних змін не зовсім зрозуміла. В. Бунак пов’язував їх зі змінами в темпах росту організму людини, зумовленими підвищенням загального рівня життя. Висло­влювалися й інші припущення. "Можливо також, що збільшення головного показника, — наголошували М. Чебоксаров та /. Чебокса- рова, — найбільш інтенсивне в змішаних популяціях, залежить від домінування в ряду полімерних алелів, які контролюють форму голови, генів, які контролюють ріст черепа в ширину, над генами, які стимулюють його ріст у довжину”. Для аргументації цієї думки згадані автори наводять такий приклад: головний показник прибе­режного населення Індонезії та Філіппінів, мішаного в расовому плані, як правило, вищий, ніж в ізольованих народів, котрі живуть у віддалених регіонах великих островів або на дрібних остро­вах.

Поліпшення соціально-економічних умов вплинуло на епохальну динаміку довжини тіла (зросту). Починаючи з другої половини XIX ст. майже повсюдно в Європі, США, Японії та інших регіонах вона повільно, але невпинно зростала. Так, у Скандинавії за останнє століття довжина тіла збільшилась приблизно на 10 см (із 164— 165 до 173— 174 см). Ще гнтенсивніше “підростала” людність Європи й США впродовж останніх десятиліть, коли значно посилилися процеси акселерації — прискореного фізичного, фізіологічного й психічного розвитку дітей і підлітків. З акселерацією пов’язують також подовження репродукційного періоду, збереження працездат­ності у більш зрілому віці, збільшення тривалості життя в еконо­мічно розвинутих країнах.