168 Походження людини

мотики, землерийки, молоткоподібні вироби та ін. Поширилися комбіновані знаряддя (наприклад, трубчасті кістки тварин, у пази яких вставлялися крем’яні леза), з’явилися перші механізми — списометалки, що значно збільшували відстань, на якій мисливець міг уразити ціль.

Виробничі процеси із добу верхнього палеоліту:

/ — З — різні способи видобування копію; 4 — ретушування кам'яною знаряддя;

5 — оббивка кам'яного знаряддя; 6 — віджимна техніка отримання кам’яних заготівок;

7 — використання списомсталок; S— відокремлення заготівок від бивня мамонта за

Допомогою різня

Як і їхні попередники — неандертальці, люди доби верхнього палеоліту часто жили в печерах та гротах: сліди їхнього перебування в цих природних укриттях зафіксовані майже повсюдно у Старому та Новому Світі. Поряд із цим у помірних зонах вони споруджували штучні житла, які розрізнялися за розмірами, формою, конст­рукцією. Так, на території України (Мізин на Десні, Межиріч на Росі, Добраничівка в басейні Супоні, Радомишль на Тетереві) відомі округлі житла сферичної форми діаметром 5 — 6 м, що зовні нагадують яранги сучасних мешканців полярної зони. “Фундамен­том” таких споруд слугували присипані землею черепи, лопатки і

169 Неоантроп: антропологічна характеристика

щелепи, каркасом — бивні мамонтів і товсті жердини, вкриті шку­рами тварин. На деяких місцезнаходженнях поблизу довгочасних жител розташовувалися літні будівлі, від яких залишилися сліди вогнищ. Тут же, на житловому майданчику, обробляли кремінь та кістку. Крім того, неподалік були спеціальні ями, призначені для зберігання кісток та бивнів мамонта. Житло, місце виготовлення знарядь та ями-сховища утворювали єдиний господарсько-побу­товий комплекс.

Реконструкція Межирицького житла із кісток мамонта (за І. Підоплічком)

Важливо мати на увазі, що неоантропи споруджували не окремі житла, а справжні поселення — до 10— 15 споруд різних розмірів, де люди мешкали протягом тривалого часу. Наприклад, Мізинське поселення, яке складалося з п’яти жител, існувало приблизно 23— 25 років (Ć. Бібіков). Чисельність мізинської общини — близько 35 осіб. Це був порівняно невеликий колектив, оскільки, на думку вчених, чисельність верхньопалеолітичних громад могла сягати 100- 125 осіб.

На багатьох пізньопалеолітичних стоянках виявлено значну кіль­кість кісток великих і середніх тварин — мамонтів, волохатих носорогів, бізонів, коней, північних та благородних оленів, вепрів, сайгаків, кіз; хижаків — вовка, бурого й печерного ведмедя, лисиці, песця; гризунів — зайця, байбака. Це свідчить про те, що основою господарства тогочасної людності було полювання. Первісні мислив­ці володіли прийомами загінного полювання, вдало використовуючи особливості рельєфу. Так, в Амвросіївці (Україна) вони загнали в яр і перебили величезне стадо бізонів. В облаві, під час якої загинуло майже 1000 тварин, брали участь близько 100 осіб (/. Підоплічко).

170 Походження людини

100— 150 тис. диких коней було вбито під скелею поблизу Солютре у Центральній Франції. Існує припущення, що під час полювання на мамонтів верхньопалеолітичні мисливці використовували штучні пастки — ловильні ями.

В окремих регіонах Західної Європи (наприклад, у Південно- Західній Франції) важливу роль у харчовому раціоні відігравала риба.

171 Неоантроп: антропологічна характеристика

Іноді на верхньопалеолітичних стоянках знаходять кістки птахів: очевидно, їх ловили за допомогою спеціальних пристроїв.

Полювання на бізонів у Причорномор’ї 10 тис. років тому (реконструкція О. Кротової та П. Корнієнка за матеріалами стоянки Амвросієвка в Донбасі)

Верхньопалеолітична людність уміла обробляти шкури тварин і шити з них одяг. Про це свідчать як скульптурні зображення, так і залишки прикрас, виявлені в похованнях. Розрізняють принаймні два різновиди хутряного одягу доби верхнього палеоліту: комбінезо­ни хутром назовні, які щільно облягали тіло (реконструйовані за статуеткою із сибірської стоянки Буреть); плащі з кістяними закол­ками, штани, взуття і т. ін. (реконструйовані за розміщенням при­крас на одязі в похованнях дорослого чоловіка та дітей на стоянці Су н гир).

Верхній палеоліт — епоха розквіту первісного мистецтва: печер­ного живопису, скульптури, гравіювання, які вражають своєю майстерністю, емоційним забарвленням, виразністю та динамізмом.