35 Розвиток антропології в Україні

морфологічних рис українського народу. В 1927 р. при Кабінеті був організований гурток-практикум для молодих науковців, де читали ііекції та проводили практичні заняття. Однак на початку 30-х років ней науковий осередок, який продовжував традиції Вовкової школи, закрили, а його керівникаМ. Рудницькогозаслали до Пермської області Росії. Ф. Вовка офіційно оголосили “українським буржу­азним націоналістом” ба навіть расистом, а його праці вилучили з бібліотек і замкнули у спецсховищах.

Ще одним центром антропологічних досліджень у 20— 30-ті роки був Харків, тодішня столиця УРСР. Тут були створені антропологічні кафедри, кабінети й лабораторії — в медичному інституті, Інституті ортопедії і травматології, Українському психоневрологічному інсти­туті і т. д. Зокрема, в антропологічному відділенні психоневро­логічного інституту відкрився анатомо-антропологічний музей із ко­лекцією черепів, зібраною під час археологічних розкопок, муляжів тощо.

Широке визнання дістала діяльність колективу антропологів Харківського інституту народної освіти. Очолюваний професором Л.їііколаєвим, колектив зосередився на вивченні питань фізичного розвитку різних вікових груп населення з урахуванням впливу зовнішнього середовища та спадковості. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років харківські вчені зібрали численні дані про фізичний тип міських і сільських мешканців — представників різних соціальних та професійних прошарків людності Лівобережної України. Опрацьовані із застосуванням біометричних методів, ці дані-склали основу спеціальних шкал, які широко застосовувалися в легкій промисловості при виготовленні одягу. Одночасно харківські антропологи видали кілька наукових збірок, присвячених дослід­женням груп крові населення України. Ці праці й досі не втратили свого наукового значення.

Упродовж 20-х років антропологічні центри діяли також в Одесі, Дніпропетровську. Всіх їх ліквідували на початку 30-х років у зв’язку з тотальним наступом сталїнщини на українську науку й культуру.

У Львові у цей час працювали яскраві представники школи Ф. Вовка — /. РаковськийтаС. Руденко. В 1927 р. у збірці Наукового товариства ім.Т. Г. Шевченка вони вмістили узагальнюючу статтю “Погляд на антропологічні відносини в українського народу’’, де зробили спробу переглянути погляди свого вчителя. На відміну від нього, вони дійшли висновку про те, що антропологічний склад українців сформувався в результаті змішування ‘'щонайменше шести головних європейських типів”, основним з яких “є, безперечно, адріятицький”, тобто динарський. За їхніми підрахунками, він охоплює 44,5 % української людності, переважаючи в південній смузі. Поряд Із динарським на етнічних теренах України досить

№	Групи расових периніи	Округи
1 2 3 4	І динарський, субнордійський сублапоно'ідний	Харківщина, південно-західна і північно- східна Галичина лемки бойки Холмщина, північно-західна Полтавщина, буковинські гуцули
5 6 7 8 9	II динарський з легкою домішкою вірменоїдного	галицькі гуцули Поділля по Дністер угорські гуцули Бачка, угорські бойки, Поділля по Південний Буг Таврія, північна Кубань
10 М 12	ш нордійський з легкою домішкою д и на рського	Радомишльщина Курщина Волинь, південна Кубань
13 14 15 16	IV динарський середземноморський, сублапоноїдний, субнордійський	Чернігівщина, південне Поділля, північно- східна Полтавщина Вороніжчина частково — Галичина, Бойківщина Київщина без Радомишлыцини, Катерино- славщина