79 Краніометрія та краніоскопія

Циркулярна деформація черепа спричинює також деякі морфо­логічні зміни в ділянці надбрівних дуг, які втрачають свою рельєф­ність, і у верхній частині обличчя, де збільшується висота орбіт і зменшується висота надперенісся.

Штучна деформація черепа

Своєрідна форма деформації зазначена в інків Перу: внаслідок спеціального закріплення немовляти в колисці і перев’язування голови як у поперечному, так і в поздовжньому напрямку, на черепі утворювалися дві опуклості з перетяжкою посередині.

Ще в середині нинішнього століття на Кавказі і в Центральній Азії були поширені різні варіанти сплощення потилиці (“бекшиш” та ін.), спричиненого тривалим лежачим положенням дитини, при­в’язаної до колиски. Ці ненавмисні деформації зменшували поздовж­ній діаметр голови і збільшували її ширину. Наприклад, обстеження гірських таджиків дало такі результати: головний показник осіб без слідів штучної деформації складав 82,7; зі слабими слідами — 83,3; із середніми та яскраво вираженими — 86,5 (В. Гінзбург).

Реконструкція обличчя за черепом

Антропологічна реконструкція, тобто відтворення обличчя людини за черепом, — своєрідний місток між краніологією, що вивчає переважно викопних людей, та соматологією, об’єктом дослідження якої є жива людина.

Основу антропологічної реконструкції складає метод відтворення м’яких тканин обличчя за рельєфом кісток з урахуванням вікових,

80 . Програма й методика антропологічних досліджень

статевих та расових особливостей. Доведено, що між морфологією мозкової та лицевої частин черепа і морфологією м’яких тканин існує певний взаємозв’язок, а іноді — досить чітка залежність. Зокре­ма, такі ознаки зовнішності, як форма лоба, лобні горби, надбрівні дуги, форма обличчя, реконструюються з великою часткою вірогід­ності. Позитивні результати дає відтворення форми носа. Складніше реконструювати складку верхньої повіки, контур нижніх країв крил носа, обриси верхньої та нижньої губ, ступінь відстовбурченості вух.

Антропологічна реконструкція — досить складний і довготри­валий процес. Він складається з кількох етапів: реставрація черепа, який часто буває частково зруйнованим; проведення краніометрич­них вимірів і детальний опис краніоскопічних особливостей; виго­товлення гіпсової копії черепа та відтворення на ній за допомогою спеціальної мастики м’яких тканин обличчя: жувальних м’язів, гребенів, розташованих між ними, і т. ін. Реконструкція обличчя за черепом потребує не лише глибоких знань у галузі морфології людини, а й певних мистецьких навичок: її виконують у вигляді графічного профілю або скульптури.

Метод пластичної та графічної реконструкції, який широко за­стосовується не лише в антропології, а й у криміналістиці, постійно вдосконалюється. Останнім часом співробітники лабораторії плас­тичної антропологічної реконструкції Інституту етнології та антро­пології РАН вивчають співвідношення між м’якими тканинами та кістковою основою за допомогою ультразвукової ехолокації. Це дає змогу працювати з живими людьми — представниками різних расо­вих та етнічних груп — без будь-якої шкоди для їхнього здоров’я.

Створені на основі пластичної реконструкції документальні портрети первісних людей та історичних осіб прикрашають музеї багатьох країн світу.

ОСТЕОМЕТРИЧНІ АОСЛІАЖЕННЯ

Скелет тулуба

. Грудина

1. Загальна довжина — відстань від найнижчої точки яремної вирізки до найнижчої точки тіла. Вимірюється ковзним циркулем.

4. Найбільша ширина ручки — відстань між найвіддаленішими точками бічних країв ручки грудини.