148 Походження людини

рахунками німецького анатома Карла Вайденрайха, зріст чоловіка- синантропа становив 163 см, а жінки — 152 см. Жила ця група архантропів 500—400 тис. років тому.

Ще архаїчнішою будовою визначалися ранні архантропи Півден­ного Китаю (юньнанська та лантьянська людина), місткість черепної коробки яких дорівнювала 775— 783 см³.

Що ж до Європи, то тут поодинокі групи першолюдей уперше з’явилися, вочевидь, близько 1,5 млн років тому. Проте масове заселення континенту відбулося значно пізніше. 450— 200 тис. років тому найдавніші люди, судячи з географії археологічних пам’яток, уже досить широко освоїли Південь, Центр та Схід Європи. їхні кісткові рештки виявлені у Німеччині (Гайдельберг, Більцингсле- бен), Франції (Араго), Греції (Петралона), Угорщині (Вертешсел- леш) і т. д.

Характерною рисою фізичної будови найдавніших “європейців” є поєднання архаїчних та прогресивних ознак. Так, нижня щелепа з каменоломні с. Мауер біля Гайдельберга, описана німецьким ученим О. Шйотензаком (1908), визначається дуже великими розмірами, загальною масивністю і відсутністю підборідного виступу, тобто рисами, властивими типовим архантропам. Разом із тим ця “гей­дельберзька людина”, яка жила близько 500 тис. років тому, за будовою зубів нагадує пізніші викопні форми.

У 1971 р. французькі археологи, подружжя Анрі та Марі-Антуа- иетт Люмле віднайшли у печері Араго поблизу м. Тотавель у Східних

149 Формування людини сучасного фізичного типу

Піренеях череп 20-річного чоловіка, який загинув приблизно 450 тис. років тому. Загалом у його зовнішності переважали архаїчні риси (сильний розвиток надбрівного рельєфу, випнуте вперед широ­ке обличчя, довга вузька мозкова коробка та ін.), однак будова ендокраиа свідчить про прогресивний розвиток мозку.

Ще своєріднішим поєднанням архаїчних і “сапієнтних” рис ха­рактеризується потилична кістка 30-літньої людини з Вертешселле- ша поблизу Будапешта, що датується 350 років тому. Американський антрополог А. Тома з’ясував, що череп “вертешселлешця” назагал характеризувався архаїчними ознаками (товсті стінки, сильний роз­виток рельєфу), однак мав цілком сучасний об’єм мозку — приблиз­но 1400 см³.

Це ж стосується і черепа, знайденого в печері Петралона біля м. Салоніки. Визначаючись товстими стінками мозкової коробки, скошеним лобом з розвинутим надбрівним рельєфом, широким ли­цем і вигнутою потиличною кісткою, він разом із тим мав значну місткість — 1230 см³. Вік знахідки — близько 300 тис. років.

Загалом усі без винятку різновиди архантропів (олдувайський та яванський пітекантропи, атлантропи, деякі ранні гомініди Європи, синантропи та ін.) належать до виду Ното erectus (*\людина прямохо­дяча”), що мешкав на земній кулі приблизно 1,5— 0,3 млн років тому. Порівняно з Ното habilis архантропи характеризувалися значно більшими розмірами тіла (середній зріст чоловіків — 160— 170 см) і об’ємом мозку (в середньому 1029 саг). Крілі того, їм були властиві масивна будова черепа зі спадистим лобом, сильно розвинутим над­очним та потиличним рельєфом; прогнатне, тобто випнуте вперед, обличчя із плоскими носовими кістками; важка нижня щелепа без підборідного виступу та великі зуби.

З архантропами пов’язана ашельська археологічна культура, або ашельська епоха розвитку первісної культури, яка розпочалася приблизно 1,5 млн і завершилася близько 150 тис. років тому. На думку багатьох учених, цю епоху можна розділити на два великих періоди: давній, або ранній, ашель (1,5 млн — 400 тис. років тому) та пізній ашель (400— 150 тис. років тому).

Визначальною рисою ашельської археологічної культури є по­ширення кам’яного рубила — масивного знаряддя мигдалеподібної форми з двобічною обробкою, яке виготовляли з кременю, кварциту тощо. Крім того, відомі також клівери — сокироподібні рубила з прямим чи вигнутим лезом, скребла, скребки, свердла тощо.

Уже в ранньому ашелі першолюди розселилися в багатьох регіонах Старого Світу, включаючи Європу (до 50-ї паралелі). Хоча цей історичний період за часом збігається з гюнцьким та міндель- ським зледеніннями, клімат Євразії ще залишався відносно теплим.