174 Походження людини

Поява первісних людей у Новому Світі пов’язана з Берінгією — великою зоогеографічною областю, яка існувала протягом останньо­го (вюрмського, або вісконсинського) зледеніння, коли чверть Євразії та три чверті всієї Північної Америки були вкриті кригою. До її складу входили сучасні Чукотка, Камчатка та Західна Аляска, які сполучалися між собою суходольним мостом завширшки близько 1000 км. Приблизно 11—10 тис. років тому, коли через глобальне потепління значно піднявся рівень Світового океану, Берінгія пере­стала існувати.

160

170

180

170

160

70

60

Берінгія в період иісконсинського зледеніння

За верхнього палеоліту в Берінгії мешкали малочисельні групи первісних мисливців — вихідці з тихоокеанського узбережжя та центральних регіонів Азії, які полювали на мамонтів, волохатих носорогів, вівцебиків, бізонів тощо. Мігруючи за табунами великих травоїдних тварин, люди могли перебратися на територію Нового Світу лише двічі: між 28—25 тис. та 13— 10 тис. років тому, коли у зв’язку з потепліннями прохід у гірському масиві між Західною Аляскою та незамерзаючими областями Америки не був закритий кригою.

175 Неоантроп: антропологічна характеристика

Одним із найважливіших аргументів на користь азійської пра­батьківщини індіанців Америки є дані антропології. Так, за жовту­ватим кольором шкіри, темним жорстким волоссям та темними очима, широким обличчям, лопатоподібною формою верхніх різців індіанці нагадують типових представників великої монголоїдної раси. Водночас американоїдам властиві сильне виступання носа із площини обличчя (яке до того ж менш плескате, ніж у азійських монголоїдів) і майже повна відсутність епікантуса. Чим же поясню­ються ці відмінності?

Деякі антропологи вважають: первісні люди потрапили на Аме­риканський континент тоді, коли “класичні” монголоїдні риси (плескате обличчя, слабко виступаючий ніс, вузький розріз очей) ще не сформувались. Висловлювалася думка, що прамонголоїдам був властивий протоморфний, відносно “нейтральний” комплекс мор­фологічних ознак, який поєднував риси кількох рас. Він і зберігся в індіанців Америки в умовах тривалої ізоляції (Я. Рогінський).

Інакше пояснює своєрідність фізичного типу корінного населен­ня Америки В. Алексеев. Посилаючись на свідчення китайських хронік та дані палеоантропології, отримані протягом останніх деся­тиліть, він указує на наявність у деяких регіонах Центральної Азії (Тува, західні райони Монголії тощо) давньої європеоїдної домішки, коріння якої, мабуть, сягає доби верхнього палеоліту. На цій підставі вчений припускає, що серед переселенців на Американський конти­нент могли бути популяції змішаного монголоїдно-європеоїдного типу, який зберігся й донині.

Окремі вчені обстоювали тезу про те, що в Америку змогла перебратися лише невелика, чисельністю в кілька десятків чи, щонайбільше, сотень, жменька людей, нащадки яких згодом посту­пово освоїли майже весь континент (Е. Гутон, Г. Дебець та ін.). На користь цієї гіпотези наводилися дані з концентрації фенотипів груп крові системи АВО, а саме: різке переважання серед індіанців Америки групи 0. Однак це може бути наслідком дії генетично-ав­томатичних процесів в умовах тривалої ізоляції або вищеплення рецесивних генів на околицях ареалу будь-якого біологічного виду (теоретичне обгрунтування цього процесу дав визначний російський біолог М. Вавилов). Як відомо, група крові 0 якраз і є рецесивною, а Новий Світ упродовж тривалого часу залишався задвірками ойку­мени.

Згідно з сучасними уявленнями, територія Америки заселялася через Берінгію двома, а то й трьома хвилями людей, які близько 8— 7 тис. років тому досягли півдня материка. Не виключено, що деякі переселенці проникли на континент через острови Тихого океану. На користь останнього припущення свідчить наявність пев­ної негроїдної (австралоїдної) домішки в деяких індіанських племен