129 Еволюційні попередники людей

високорозвинутою рукою, великим головним мозком і вмінням виготовляти різноманітні знаряддя. Це дає людині підстави займати найвищий щабель історично-еволюційного розвитку органічного світу. Однак вона не посідає якесь відокремлене місце в природі. Всі наведені ознаки виду Homo sapiens є своєрідним завершенням еволюційних тенденцій, властивих загонові приматів (від лат. primus

• перший), який включає приблизно 200 видів нижчих і вищих мавп Старого і Нового Світу, напівмавп (лемурів) та довгоп’ятів.

Більшості приматів, за М. Нестурхом, притаманні відносно великий головний мозок із скроневою ділянкою, з розвинутішим зоровим і менш розвинутим нюхальним відділами; п’ятипальцеві хапальні кінцівки з нігтями на пальцях, здатність великого (першо­го) пальця протиставлятися решті; наявність ключиць і кісткової стінки або напівкільця збоку орбіти; належність зубів до різних класів; проста форма шлунка; наявність пари молочних залоз на грудях. Примати народжують здебільшого одного, рідше — двох чи трьох дитинчат. Живуть вони на деревах, стрибаючи, лазячи чи бігаючи по гілках.

За цими морфологічними ознаками найближчими до людини є людиноподібні мавпи — шимпанзе та горили, що мешкають в Африці, орангутани і меншою мірою гібони, які живуть у Південно- Східній Азії.

Характерною особливістю всіх вищих тварин є церебралізація (від лат. cerebrum — головний мозок), тобто збільшення маси мозку відносно маси тіла. Що ж до приматів, то в них церебралізація супроводжувалася прогресивними змінами філогенетично нової кори головного мозку — неокортексу, а саме: неухильно збільшува­лася “питома вага” найновіших ділянок в області нижньої тім’яної, лобової та скроневої долей; розвивалися об’ємно-просторово-оптич- не сприйняття об’єктів і здатність синтезувати отриману інформа­цію. У мозку вищих приматів, передусім шимпанзе, вже з’явились окремі структурні утворення, які в людей пов’язані зі складними психічними функціями (концептуальне мислення, членороздільна мова, трудова діяльність). Властиві приматам прогресивні перетво­рення в будові мозку (прискорений розвиток нових полів, збільшен­ня загальної кількості нейронів, ускладнення структури неокортексу тощо) значно посилилися після появи перших представників роду Номо і набули логічного завершення в неоантропів людей сучасного фізичного типу.

Важливою біологічною передумовою розвитку суто людського способу локомоції (прямоходіння) була властива більшості приматів здатність сидіти, висіти або стрибати, підтримуючи тіло у більш- менш випрямленому положенні. В них простежується тенденція до зміцнення крижово-клубових зчленувань, до зменшення кількості 0-220

1 ЗО І Походження людини

докрижових хребців і збільшення крижових сегментів, що дуже важливо при вертикальній ході. Загалом за будовою всіх відділів скелета, включно з черепом, людина схожа з африканськими люди­ноподібними мав лами — шимпанзе і горилами. Ця схожість ви­являється навіть у будові внутрішньої структури кісток (О. Хрисан- фовії).

ДНК людини

/V ныелісна ДНК людини

Розташування амінокислот в гемоглобінах горили і людини

Гемоглобін Гміоглобін

горили людини

'ТІШТГТГГТТГГПТПТТГТТТПТТЇПТтТПТі

_цдцшптіішиім>шг»і.чштм

Розплетена ДІЇ К горили

Гібридна молекула

Імунологічний метод порівняння

J "=к⁴1)

Біомолекулярна схожість людини та африканських людиноподібних маїзп

Основою формування руки людини стали п’ятипальцеві хапальні кисті приматів, на яких поступово розвивалося протиставлення ве­ликого пальця. Еволюційні перетворення в будові верхньої кінцівки врешті-решт привели до появи властивого лише Homo sapiens “точ­ного” затискання, коли кінці всіх пальців можуть сходитися в одній точці. Завдяки цім рцеі людина здатна до тонкого маніпулювання (від лат. manus — кисть) різними об’єктами.