6.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування

Усі відносини, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності у тому числі й ліцензування та використання ліцензії, урегулюванні законодавством України. Порушення законодавства при здійсненні господарської діяльності приводить учасників цих правовідносин до юридичної відповідальності. Відповідно до ст. 216 ГК України, відповідальність за правопорушення здійснене у сфері господарювання, полягає в застосуванні до правопорушників – учасників господарської діяльності ‑ правового впливу (санкції) на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або договором.

Підставами відповідальності, в тому числі й господарсько-правової, визнається здійснення правопорушення, тобто протиправної (забороненої) дії чи бездіяльності суб’єктом господарювання або іншим учасником господарських відносин, який порушує права й законні інтереси іншої особи (ст. 218 ГК України).

Таким чином, суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання так і учасники господарських відносин, в тому числі й міністерства, відомства та їх органи, яки здійснюють контроль дотриманням правил (чи умов) здійснення господарської діяльності.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування ‑ це вплив потерпілого на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду, з метою гарантії захисту прав і законних інтересів громадян, організації та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам цих відносин. Шкода, заподіяна порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному законом.

Разом із відшкодуванням збитків, особа, яка порушила ліцензійне законодавство, повинна сплатити стороні, права якої порушені, штрафні санкції, тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність.

До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Тема 7. Правове регулювання патентування господарської діяльності

7.1. Поняття патентування та його правові основи

Деякі види господарської діяльності є високорентабельними (високоприбутковими) тому держава для контролю та вилучення частини прибутку ввила спеціальні необхідні умови при здійсненні такої діяльності – це патентування.

У Господарському праві патент – це документ, який надає право займатися торгівельною або іншою діяльністю, згідно з якою законодавством встановлена необхідність її патентування. Об’єктами правового регулювання згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі Закон) є:

торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;

діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

діяльність з надання побутових послуг;

діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;

Суб’єктами правовідносин при патентуванні відповідно до п. 2 ст. 1 Закону є юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, ‑ резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення ,представництва), які займаються підприємницькою діяльністю яка підлягає патентуванню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про патентування певних видів підприємницької діяльності» патент отримав назву торгового. Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню.

При цьому торговий патент не дає права на використання об’єктив інтелектуальної власності.

Торговий патент як право установчий документ має певні реквізити:

номер торгового патенту;

найменування власника патенту;

вид діяльності, який дозволено здійснювати (для ігорного бізнесу);

назву послуг, які дозволено здійснювати;

місце реєстрації фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності або ‑ місце знаходження суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (якщо у неї є структурні підрозділи, вказуються й вони);

строк дії торгового патенту;

місце знаходження податкового органу який видав патент.

За Законом України «Про патентування підприємницької діяльності» торговий патент, надається лише для здійснення певних видів підприємницької діяльності на території України, торговельної діяльності за готівкові та без готівкові кошти, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, включаючи операції з готівковими платіжними засобами, у тому числі і з кредитними картками, діяльність з надання побутових послуг та послуг у сфері ігорного бізнесу.

Але Закон встановлює деякі винятки, так згідно з п. 3 ст. 1. дія цього Закону не поширюється на діяльність з надання побутових послуг та торговельну діяльність:

підприємств і організацій військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення підприємств та організацій споживчої кооперації та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання;

суб'єктів підприємницької діяльності ‑ фізичних осіб, які:

здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.

суб’єктів підприємницької діяльності з реалізації продуктів першої необхідності виключно вітчизняного виробництва: хліба та хлібних виробів , пшеничної і муки, солі, цукру (всього 21 найменування).

Таким чином, патентування має свої об’єктів та суб’єкти процедуру здійснення, отримання, та правове значення. Його можна розглядати як засіб оподаткування суб’єктів підприємництва, тому воно і здійснюється податковими органами.